14.Яку роль грають резерви комерційних банків та їх структура при визначенні максимальних розмірів банківського кредитування

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Припустимо, що резервні вимоги дорівнюють 10% (r=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язковий резерв, а 90 – його надлишкові резерви. Якщо банк А надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниці до пропозиції грошей. Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей.

Якщо процес продовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як М^s = (1/r)ЧD, де r – норма обов'язкового резервування, D – початковий депозит. Коефіцієнт 1/r має назву простого депозитного мультиплікатора, або банківського мультиплікатора.

15. Як центральний банк регулює величину грошового мультиплікатора?

Грошова маса (М) складається з коштів на руках у населення (готівка) і коштів на поточних банківських рахунках (депозити):

М = С + D

Проте центральний банк, який здійснює контроль за пропозицією грошей не може безпосередньо впливати на величину пропозиції грошей, оскільки не він визначає величину депозитів, а може лише непрямим чином впливати на їх величину через зміну норми резервних вимог. Центральний банк регулює тільки величину готівки (оскільки він сам її пускає в обіг) і величину резервів (оскільки вони зберігаються на його рахунках). Сума готівки і резервів, контрольованих центральним банком, носить назву грошової бази (monetary base) або грошей підвищеної потужності (high-powered money) позначається Н:

Н = С + R

Яким чином центральний банк може контролювати і регулювати грошову масу? Це виявляється можливим через регулювання величини грошової бази, оскільки грошова маса являє собою добуток величини грошової бази на величину грошового мультиплікатора.

Величина [(Сr + 1) / (Сr + rr)] представляє собою грошовий мультиплікатор або мультиплікатор грошової бази, тобто коефіцієнт, який показує, у скільки разів збільшиться (скоротиться) грошова маса при збільшенні (скорочення) грошової бази на одиницю. Як будь-мультиплікатор, він діє в обидві сторони. Якщо центральний банк хоче збільшити грошову масу, він повинен увелічте грошову базу, а якщо він хоче зменшити пропозицію грошей, то грошова база повинна бути зменшена.

Зауважимо, що якщо припустити, що готівка відсутня, і всі гроші звертаються тільки в банківській системі, то з грошового мультиплікатора ми отримаємо банківський (депозитний) мультиплікатор: mult _D = 1 / rr. Не випадково банківський мультиплікатор часто називають «простим грошовим мультиплікатором» (simple money multiplier), а грошовий мультиплікатор - складним грошовим мультиплікатором або просто грошовим мультиплікатором (money multiplier).

Величина грошового мультиплікатора залежить від норми резервування і норми депонування. Чим вони вище, тобто чим більше частка резервів, яку банки не видають у кредит і чим вище частка готівки, яку зберігає населення на руках, не вкладаючи її на банківські рахунки, тим величина мультиплікатора менше.

При незмінній величині грошової бази зростання норми депонування скорочує величину грошового мультиплікатора і збільшує нахил кривої грошової маси (пропозиції грошей), в результаті пропозиція грошей скорочується._. Щоб при зниженні величини мультиплікатора грошова маса не змінилася_, центральний банк повинен збільшити грошову базу._. Отже, зростання норми депонування зменшує величину мультиплікатора. Аналогічно можна показати, що зростання норми резервування (збільшення банками частки депозитів, що зберігаються у вигляді резервів), тобто чим більше величина надлишкових, не видаються в кредит, банківських резервів, тим менше величина мультиплікатора.