Міністерство охорони здоров’я України

Шепетівське медичне училище

Лекція № 6.

Предмет: «Основи психології та міжособового спілкування»

Спеціальність: «Сестринська справа»

Тема: Психологічні та морально-етичні норми спілкування в процесі професійної діяльності медичного працівника.

Кількість годин: 2

www.psihologia-smedu.narod.ru

Викладач: Зашинський

Сергій Васильович

ПЛАН:

1. Поняття спілкування та його основні психологічні компоненти

2. Структура спілкування.

3. Рівні спілкування між людьми.

4. Тактика медичного працівника.

5. Сила слова.

6. Роль спілкування в психічному розвитку людини.

7. Конфлікт. Типи та функції конфліктів.

Самостійне опрацювання: Основні якості особистості медика.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

-Основна:

1. Тернопільська В.І. Психологія для старшокласників: нав. Посібник- К.:Центр навчальної літератури, 2004.- 272 с.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.:МАУП, 2001.

3. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2003. -344 с.

3. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов – на – Дону:”Феникс”, 2002. -352 с.

3. Косенко В.Г., Смоленко Л.Ф., Чебуракова Т.А.

Медицинская психология для медсестер и фельдшеров /Серия „Медицина для всех”.- Ростов н/Д: „Феникс”, 2002.- 416 с.

6. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240с.

-Додаткова:

1. Полянцева О.И. Психология. Серия «Медицина для вас». – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. 416 с.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб.-К.: Вища шк., 2000. – 479 с.: іл.

3. Матвеев В. Ф. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии. - :Медицина, 1984 – 176 с.

1. Поняття спілкування та його основні психологічні компоненти.

Здатність ефективно спілкуватися - це мистецтво, яким повинен володіти кожен, а особливо майбутній медпрацівник, якому поряд із професійними знаннями необхідно навчитися ефективно, професійно спілкуватися з пацієнтами, їхніми родичами й один з одним.

Щоб існувати, жива істота повинна мати засоби зв'язку, що з'єднують її життєві потреби із предметами і явищами навколишнього середовища. Цим засобом зв'язку в людському суспільстві є спілкування. Людина - істота суспільна й вона постійно спілкується з іншими людьми . Спілкування - специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства. У спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей: суспільні й міжособистісні.

Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення й розвитку психологічних контактів між людьми, що проявляються в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, в обопільному обміні почуттями, думками, взаємооцінці.

Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюва­тись успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.

Спілкування - явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в сере­довищі людей, де суб'єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Отже, спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зу­мовлені потребами спільної діяльності.

Основними мотивами, які спонукають хворих і пацієнтів до спілкування з медиками, є усвідомлена або підсвідома потреба у пораді, заспокоєнні, консультації, соціальному спілкуванні й, на­решті, природна потреба виговоритись і тим самим полегшити свій душевний стан. Медики використовують спілкування як могутній засіб впливу на моральний і психічний стан хворих та їх родичів, який є невід'ємною частиною успішного лікування.

Основними компонентами спілкування є: почуття присут­ності, вміння слухати, сприймати, проявляти турботу, розкрива­тись самому, приймати чужі погляди, співпереживати, бути щи­рим і поважати співрозмовника.

Почуття присутності означає щирий інтерес до співроз­мовника. Коли людина сприймає інформацію співрозмовника лише на слух (без інтересу), цю ситуацію можна порівняти з диктуван­ням своїх думок на диктофон. Іншими словами, почут­тя присутності повинне викликати психологічно зворотний зв'язок між співрозмовниками.

Уміння слухати означає концентрацію своєї уваги на сло­вах, думках і почуттях інших людей під час розмови з ними. Уміння слухати - це активні свідомі зусилля щодо вироблення почуття присутності, а не просто пасивне сприймання інформації. Цей компонент спілкування вимагає чуйності, розуміння й утри­мання від якихось суджень і установок відносно співрозмовника. Уміння слухати, окрім простого розуміння змісту слів, вимагає концентрації уваги, неупередженості й щирого зацікавлення тим, про що йдеться в розмові. Воно полегшує розпізнавання потреб пацієнта, його турбот.

Проявити турботу до іншої людини означає надати їй до­помогу. Для налагодження турботливих взаємовідносин між людь­ми спілкування повинно характеризуватись розумінням, терпін­ням, чесністю, щирістю, довірою і мужністю.

Розкриття - це процес відкриття свого "Я" іншій людині, взаємний двосторонній процес. Не можна повністю сприйняти іншу людину, не розкрившись їй самому. Під час бесіди хворий повинен повністю розкритись. Саморозкриття є обов'язковою умовою для спілкування і здійснення психотерапії. А щоб доби­тись саморозкриття зі сторони хворого, потрібно і самому бути відкритим.

Повноцінне спілкування вимагає поваги до світогляду і точки зору іншої людини. Ніколи не можна ігнорувати співроз­мовника як особистість.

Співпереживання, або емпатія, - це здатність поставити себе на місце співрозмовника, щоб сприйняти його таким, яким він ба­чить і почуває себе. Воно є обов'язковим компонентом почуття присутності. Емпатія - це уважне вислуховування співрозмовни­ка і чуттєве сприймання його думок і почуттів, а також уміння оцінити їх пряме і приховане значення. Співпереживання має вирішальне значення для встановлення і налагодження довірливих міжособистісних відносин, повноцінного душевного контакту.

Щирість є необхідною умовою для того, щоб викликати дові­ру. Вона означає, що людина чесно ділиться своїми думками, по­чуттями і досвідом з іншою людиною. Щирість є передумовою вільного і відкритого спілкування.

Повага - це сприймання співрозмовника як гідної люди­ни незважаючи на її недоліки. Усвідомлення хворого, що його поважають, є необхідним для підтримки здоров'я.

2. Структура спілкування. Спілкування, як процес, умовно може поділятися на зовнішнє та внутрішнє, вербальне і невербальне.