
- •Лекція № 5.
- •Емоції, почуття та їх вплив на психічний стан людини.
- •2. Характеристика емоцій та почуттів.
- •3. Основні емоційні психічні стани.
- •4. Психічні стани, пов’язані з фізіологією людини.
- •5. Емоції в діяльності медичного працівника.
- •6. Порушення емоцій і почуттів. Тактика медичного працівника.
- •6.3. Практичні поради
- •7. Воля і діяльність.
- •8. Основні вольові якості особистості.
- •9. Порушення волі. Тактика медичного працівника.
- •9.3. Практичні поради:
- •10. Значення вольової діяльності для медичного працівника.
8. Основні вольові якості особистості.
Основними вольовими якостями особистості є рішучість і сміливість, витримка і самовладання, наполегливість і терпіння.
Рішучість - це вольова якість, яка забезпечує приймання і виконання рішення без зайвих вагань. Нерішучі люди схильні сумніватись у тому, чи правильно прийняли рішення та вибрали спосіб його виконання, а тому часто не доводять справу до кінця. Важливою складовою частиною особистості є сміливість, тобто готовність людини йти на виправданий ризик і брати на себе відповідальність за ризикований вчинок.
Витримка і самовладання виявляються в умінні стримувати свої почуття і гальмувати імпульсивні дії, які заважають досягти поставленої мети.
Наполегливість - це одна з найважливіших якостей особистості, яка полягає в здатності довести справу до кінця, незважаючи на обставини, невдачі й перешкоди. Не слід наполегливість плутати з впертістю. Вона визначається установкою і зниженням критичної оцінки реальних обставин. Впертість здебільшого спрямована на утвердження свого авторитету, передусім у власних очах, коли людина хоче продемонструвати свою самостійність без достатніх на те підстав.
Терпіння є складовою частиною наполегливості. Ця вольова якість забезпечує вміння миритись з об'єктивними труднощами і спокійно їх переборювати на шляху до мети. Не слід терпіння плутати з пасивним підкоренням, яке є характерною рисою безвольної несамостійної людини.
Становлення людини як особистості й особистості медика відбувається лише за умови виховування і розвитку в себе необхідних вольових якостей. Медичний працівник повинен активно робити добро і, разом із тим, бути принциповим. Бути добрим не означає бути "добреньким" і йти на поводу у хворих. "Добреньким" можна бути від душевної ліні і несамостійності. Працівник, який не робить зауваження хворому, який порушує лікувальний режим, може мотивувати це тим, що не хоче засмучувати пацієнта і тим принести йому зло. Але порушення режиму є ще більшим злом. Так само не є добрим і медик, який закриває очі на недоліки в роботі й поведінці співпрацівників. Щоб відстояти свою позицію в цих ситуаціях, потрібно бути принциповим, самостійним і сміливим.
Медики стоять на сторожі здоров'я хворих, які нерідко бувають немічними, їм часто доводиться виконувати неприємні обов'язки, особливо при наданні допомоги неохайним хворим. Яким би не був контроль, неможливо прослідкувати за кожним кроком медпрацівника. Саме воля, совість і самодисципліна не дозволять медику халатно ставитись до своїх обов'язків.
Медичні працівники завжди високо цінували свою професійну честь і гідність. Адже без поваги до медика є неможливою психотерапевтична дія на хворого, а без цього інші методи лікування будуть неефективними. Потрібно завжди добиватись цієї поваги.
Дехто вважає, що вони зберігають свою гідність, коли з погордою ставляться до хворих і їх родичів. Проте заслужити повагу можна лише чесною працею, яка неможлива без належних вольових якостей.
На жаль, у деякої частини населення зустрічається нешанобливе ставлення до відповідальної, благородної і, нерідко, важкої роботи медиків. Тут також необхідно бути твердим і принциповим. Поряд із цим, шануючи себе, медик зобов'язаний виховувати в собі належні професійні й вольові якості, без яких успішна діяльність буде неможливою.