8. Основні вольові якості особистості.

Основними вольовими якостями особистості є рішучість і сміливість, витримка і самовладання, наполегливість і терпіння.

Рішучість - це вольова якість, яка забезпечує приймання і виконання рішення без зайвих вагань. Нерішучі люди схильні сумніватись у тому, чи правильно прийняли рішення та вибрали спосіб його виконання, а тому часто не доводять справу до кінця. Важливою складовою частиною особистості є сміливість, тобто готовність людини йти на виправданий ризик і брати на себе відповідальність за ризикований вчинок.

Витримка і самовладання виявляються в умінні стримува­ти свої почуття і гальмувати імпульсивні дії, які заважають досяг­ти поставленої мети.

Наполегливість - це одна з найважливіших якостей особис­тості, яка полягає в здатності довести справу до кінця, незважаю­чи на обставини, невдачі й перешкоди. Не слід наполегливість плутати з впертістю. Вона визначається установкою і знижен­ням критичної оцінки реальних обставин. Впертість здебільшого спрямована на утвердження свого авторитету, передусім у влас­них очах, коли людина хоче продемонструвати свою самостійність без достатніх на те підстав.

Терпіння є складовою частиною наполегливості. Ця вольо­ва якість забезпечує вміння миритись з об'єктивними трудноща­ми і спокійно їх переборювати на шляху до мети. Не слід терпіння плутати з пасивним підкоренням, яке є характерною рисою без­вольної несамостійної людини.

Становлення людини як особистості й особистості медика відбу­вається лише за умови виховування і розвитку в себе необхідних вольових якостей. Медичний працівник повинен активно робити добро і, разом із тим, бути принциповим. Бути добрим не означає бути "добреньким" і йти на поводу у хворих. "Добреньким" можна бути від душевної ліні і несамостійності. Працівник, який не робить зауваження хворому, який порушує лікувальний режим, може мо­тивувати це тим, що не хоче засмучувати пацієнта і тим принести йому зло. Але порушення режиму є ще більшим злом. Так само не є добрим і медик, який закриває очі на недоліки в роботі й поведінці співпрацівників. Щоб відстояти свою позицію в цих ситуаціях, потрібно бути принциповим, самостійним і сміливим.

Медики стоять на сторожі здоров'я хворих, які нерідко бува­ють немічними, їм часто доводиться виконувати неприємні обо­в'язки, особливо при наданні допомоги неохайним хворим. Яким би не був контроль, неможливо прослідкувати за кожним кро­ком медпрацівника. Саме воля, совість і самодисципліна не доз­волять медику халатно ставитись до своїх обов'язків.

Медичні працівники завжди високо цінували свою професійну честь і гідність. Адже без поваги до медика є неможливою психо­терапевтична дія на хворого, а без цього інші методи лікування будуть неефективними. Потрібно завжди добиватись цієї поваги.

Дехто вважає, що вони зберігають свою гідність, коли з по­гордою ставляться до хворих і їх родичів. Проте заслужити по­вагу можна лише чесною працею, яка неможлива без належних вольових якостей.

На жаль, у деякої частини населення зустрічається нешаноб­ливе ставлення до відповідальної, благородної і, нерідко, важкої роботи медиків. Тут також необхідно бути твердим і принципо­вим. Поряд із цим, шануючи себе, медик зобов'язаний виховувати в собі належні професійні й вольові якості, без яких успішна діяльність буде неможливою.