6. Порушення емоцій і почуттів. Тактика медичного працівника.

6.1. Порушення емоцій і почуттів. Пригнічений настрій з похмурою оцінкою минулого й сьогодення з песимістичними поглядами на майбутнє називається депресією (депресивний стан). Нерідко виникають думки про смерть й прагнення до самогубства. Для типової депресії характерна тріада симптомів: розумова, асоціативна, рухова загальмованість. Депресивні хворі малорухомі. Здебільшого сидять у відокремленому місці, опустивши голову. Різні розмови для них важкі.

Менш виражений стан позначають як субдепресію, що спостерігається при ряді соматичних захворювань і неврозах.

Депресія часто спостерігається при шизофренії, передстаречих і старечих психозах і при маніакально-депресивному психозі, при якому депресивний стан нерідко заміняється маніакальним.

Ейфорія - патологічно підвищений радісний настрій. Все навколишнє сприймається у світлих райдужних тонах, всі люди сприймаються чарівними й добрими. Другий симптом: думки течуть легко й швидко, одна асоціація пожвавлює відразу декілька, пам'ять видає багату інформацію, однак увага нестійка, відволікається, в результаті чого здатність до продуктивної діяльності дуже обмежена. Третій симптом - рухове порушення. Хворі в постійному русі, за все беруться, але нічого не доводять до кінця, заважають навколишніми своїми послугами й допомогою.

Емоційна лабільність характеризується легкою зміною настрою від трохи смутного до підвищеного без якого-небудь значного приводу. Вона часто спостерігається при захворюваннях серця й судин або на тлі астенії після перенесених соматичних захворювань.

Дисфорія - насуплено-злісний настрій з підвищеною дратівливістю й невдоволенням навколишнім, іноді із схильністю до агресивних дій; частіше спостерігається при епілепсії.

Емоційна амбівалентність – одночасне співіснування протилежних емоцій. Наприклад, нещастя викликає радісний настрій, а радісна подія - смуток. Це глибоке перекручення емоційної діяльності зустрічається у хворих шизофренією.

Апатія, емоційна тупість - хвороблива байдужність до подій зовнішнього світу, свого стану; повна втрата інтересу до якої-небудь діяльності, навіть до свого зовнішнього вигляду. Хворі стають неохайними. До своїх рідних і близьких вони ставляться холодно, байдуже. При відносно збереженій розумовій діяльності вони втрачають здатність відчувати.

6.2. Тактика медичного працівника. Завжди повинен насторожувати депресивний стан хворих, тому що ці хворі нерідко роблять суєцидні спроби зовсім зненацька для навколишніх і персоналу. При наявності вираженої депресії хворий ніколи не говорить про своє небажання жити, тому що знає, що це може призвести до стаціонару психіатричної лікарні. Як і будь-яка хвороба, депресія купується медикаментозними препаратами. Пригноблений настрій, прагнення до самотності, рухова загальмованість повинні насторожувати медичного працівника. Такий хворий не повинен вислизати з поля уваги.

Хворий у маніакальному стані завдає труднощів для персоналу й хворих, дезорганізує весь лікувальний режим . Тому доцільно, якщо дозволяє стан, негайно перевести його у психіатричну лікарню. Якщо це неможливо, необхідне постійне спостереження за хворим і купування стану під контролем психіатра.

Бережного й чуйного відношення вимагають хворі з емоційною лабільністю, тому що різкий тон, хмурий вигляд персоналу викликають тривожні переживання. Добре, м'яке слово, доброзичлива посмішка для них часом важливіші ліків.

Дисфорія, як правило, буває короткочасною. На виниклому дисфоричному афекті хворого не слід акцентувати увагу. По можливості потрібно його заспокоїти. Завжди доцільно запросити психіатра. Прийом седативних засобів трохи знижує виразність афекту, може бути й спонтанне купування дисфорії.