22. Исдержки производства и прибыль.

Результатом будь-якого виду виробничої діяльності в умовах ринкової системи господарювання є товар, який має вартість.

При виробництві товару розрізняють витрати суспільства і витрати підприємства (підприємця).

Те, у що товар обходиться для суспільства, вимірюється витратами праці i називається вартістю, а те, у що обходиться товар для підприємця, вимірюється витратами капіталу і називається витратами виробництва. Це якісна відмінність між цими категоріями, кількісно вони відрізняються величиною додаткової вартості (m).

витрати суспільства = вартість =

= витрати виробництва + додаткова вартість

Це означає, що витрати виробництва виражають не всю вартість, а тільки її частину, яка дорівнює вартості за вирахуванням додаткової вартості.

витрати виробництва = вартість – додаткова вартість

Витрати виробництва – це вартісна оцінка витрат економічних ресурсів (факторів виробництва), залучених підприємцями для отримання необхідного кінцевого результату – виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

В економічній літературі прийнято розмежувати два основних підходи до класифікації витрат виробництва:

• по-перше, бухгалтерський підхід;

• по-друге, економічний підхід.

Відповідно розрізняють бухгалтерські і економічні витрати. Першим видом витрат більше оперують у бухгалтерському обліку, а другим – в економічній теорії.

Бухгалтерський підхід передбачає врахування фактичних витрат підприємця, які і є бухгалтерськими витратами. Іншою мовою, бухгалтерські витрати – це прямі грошові виплати підприємця власникам економічних ресурсів (факторів виробництва), тобто «на сторону» (зовнішні витрати).

Економічній підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх витрат, а й внутрішніх витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного використання економічних ресурсів (факторів виробництва). Іншою мовою, економічні витрати – це витрати на виробництво товару, які відображають вартість економічних ресурсів (факторів виробництва) при найкращому з можливих варіантів їхнього використання. Отже, економічні витрати відрізняються від бухгалтерських витрат на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Альтернативна вартість (вартість втрачених можливостей, втрачена вигода) – це вартість найкращої (найбільш доходної) альтернативної можливості виробництва або ринкової поведінки підприємця при порівняльному ступені ризику.

Безумовно, нас цікавить саме економічний підхід і, відповідно, економічні витрати. Розглянемо їх докладніше.

Економічні витрати – це витрати, які належить здійснити підприємцю, щоб відволікти економічні ресурси (факторів виробництва) від їхнього альтернативного використання. Це дійсні витрати на виробництво продукту, які відображають вартість економічних ресурсів (факторів виробництва) при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування.

22. Исдержки производства и прибыль

За реалізовану продукцію (послуги, роботи) підприємець одержує відповідну суму грошей – валову виручку. Одна її частина спрямовується на заміщення зношених засобів виробництва (с), інша – на виплату заробітної плати найманим працівникам (v), що разом становить собівартість продукції. Різниця між валовою виручкою і собівартістю становить прибуток, який одержує підприємець.

Прибуток – це економічна категорія, яка відображає узагальнюючий оцінювальний результат економічної діяльності як окремого підприємця, підприємства, так і певної галузі, економічної системи суспільства в цілому.

Прибуток є кінцевою метою і рушійним мотивом виробництва у ринковій економіці. Це стимул та основний показник ефективності роботи будь-якого підприємства. Прагнення одержати високий прибуток змушує капітали перетікати із однієї галузі в іншу, а в умовах відкритості економічної системи суспільства – із однієї країни в іншу.

Прибуток – це складна і багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами прояву економічна категорія ринкової економіки.

Еволюція наукових уявлень про природу й джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях.

Основними функціями прибутку є:

• облікова функція;

• стимулююча функція;

• розподільча функція.

Облікова функція полягає у тому, що прибуток виступає у якості найважливішого показника та критерію ефективності кінцевих фінансово-економічних результатів господарської діяльності будь-якого підприємства, а також обсягу його грошових нагромаджень;

Стимулююча функція полягає у тому, що прибуток – це потужний мотивуючий чинник, генератор економічного і соціального розвитку підприємства та здійснення інвестицій й нововведень;

Розподільча функція полягає у тому, що прибуток є провідним фінансовим джерелом розвитку будь-якого підприємства та суспільства в цілому.

В економічній теорії та практиці господарювання розрізняють певні види прибутку. Існування двох основних підходів до визначення витрат виробництва (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування цих двох підходів до аналізу прибутку.

У зв’язку з цим, прийнято розрізняти такі основні види прибутку:

• бухгалтерський прибуток;

• економічний прибуток;

• нормальний прибуток.

Бухгалтерський прибуток – це прибуток, який визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації товарів) і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Бухгалтерський прибуток = Валовий доход – Зовнішні витрати

Економічний прибуток – це прибуток, який залишається після вирахування з валового доходу всіх економічних витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, з урахуванням нормального прибутку).

Економічний прибуток = Валовий доход – Економічні витрати

Нормальний прибуток – це той мінімальний доход, який повинен одержувати підприємець, якщо він хоче залишитися у певній сфері бізнесу та продовжувати свою економічну діяльність. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат підприємства.

Економічний прибуток – це надлишок від нормального прибутку, що є результатом самостійної ініціативної діяльності підприємця, його вміння знайти найкраще застосування певних комбінацій економічних ресурсів, реалізувати нововведення, ризикнути.

Основними показниками, що характеризують прибуток є:

• маса прибутку – це абсолютний кількісний показник, величина, що характеризує абсолютний обсяг прибутку у грошовому вираженні;

• норма прибутку – це відсотковий якісний показник, що характеризує прибутковість функціонування капіталу.

Слід зазначити, що прибутковість підприємства розглядається у двох основних вимірах:

• по-перше, як прибутковість усього підприємства щодо всього авансованого капіталу, тобто витрати (с + v);

• по-друге, як прибутковість виробленої продукції (наданої послуги, виконаної роботи).

Загальна прибутковість підприємства визначається нормою прибутку.

Норма прибутку – це процентне відношення маси прибутку до величини авансованого капіталу.

Величина прибутку визначається безліччю факторів. Перш за все, на масу прибутку впливають такі фактори, як:

• величина капіталу;

• швидкість обігу капіталу;

• величина витрат виробництва;

• динаміка продуктивності праці;

• якість праці;

• інші.