36.Методы и государственного регулирования.

Державне регулювання економіки – це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об’єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації певних цілей суспільства.

Під методами державного регулювання економіки розуміють сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни, зокрема на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

За рівнем впливу на економічних суб’єктів методи державного регулювання економіки поділяються на дві групи: методи прямого і методи непрямого (опосередкованого) впливу.

Так, методи прямого впливу змушують суб’єктів економіки приймати рішення на основі державних вказівок, а не самостійного економічного вибору. До них відносяться: держконтракт; держзамовлення; юридично встановлені норми амортизаційних відрахувань; розміри страхових внесків, статутних фондів підприємств; визначений порядок включення витрат у собівартість продукції; централізовані ціни; державні інвестиції; економічні, соціальні, екологічні стандарти, зокрема розмір мінімальної заробітної плати; ліцензії на право зайняття підприємницькою діяльністю; квоти; субсидії, субвенції, дотації; штрафи тощо.

Прямі методи часто мають високу ефективність внаслідок оперативного досягнення економічного результату.

При використанні методів непрямого впливу держава прямо не втручається в процес прийняття рішень суб’єктами економіки, а лише створює передумови для того, щоб при самостійному виборі суб’єкти надавали перевагу тим варіантам, які відповідають цілям економічної політики. Перевага даних методів полягає в тому, що вони не порушують ринкової ситуації – певний економічний суб’єкт приймає рішення самостійно. До них відносяться: фінанси; податки; державний бюджет; кредити; грошова маса; ціни тощо.

Залежно від засобів впливу на ринок, що застосовуються, розрізняють правові, адміністративні та економічні методи.

Правові методи державного регулювання являють систему законодавчих та нормативних актів, що регламентують діяльність економічних суб’єктів (визначають правовий простір).

Адміністративні методи державного регулювання базуються на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу.

Вони є невід’ємною частиною господарського механізму країн з розвиненою ринковою економікою, тому що направлені на підвищення ефективності суспільного виробництва та добробуту населення. Без адміністративного регулювання ринкове господарство сьогодні уявити неможливо, проте, воно має чітко обмежені функції і межі та потребує обережного застосування.

Важливу роль в державному регулюванні відіграють економічні методи. Вони пов’язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку. До економічних методів державного регулювання відносять фінансову (фіскальну) і грошово-кредитну (монетарну) політику, а також цінове регулювання. Економічні методи державного регулювання передбачають використання таких інструментів, за допомогою яких створюються умови розвитку ринкових процесів у потрібному державі напрямі (ставки податків, митні тарифи, гроші, кредит, ціни, облікова ставка, норми амортизації, заробітна плата тощо).