
- •Методы политической экономии.
- •6.Экономические законы и категории.
- •8.Экономические потребности их сущность и классификация.
- •9.Экономические ресурсы, производственные возможности и проблема выбора. Закон убывающей производительности и возрастающих затрат.
- •10.Экономические интересы, сущность, классификация.
- •11.Товар и его свойства. Теории стоимости товара.
- •20.Сущность капитала и его структура. Кругооборот и оборот капитала.
- •21.Капитал и наёмный труд. Зароботная плата и его формы.
- •24.Определения понятия рынок. Эволюция взглядов на рынок.
- •25.Сущность рынка и его функции в обществе.
- •28.Виды конкуренции в рыночной экономике.
- •29. Монополістична конкуренція та її ознаки
- •30. Монополистическая экономика и её последствия.
- •31. Підприємництво: сутність і суб’єкти. Умови здійснення пд.
- •36.Методы и государственного регулирования.
- •32.Предприятие как основная структурная единица предпринимательской деятельности.
- •Финансовая система государства.
- •41.Сущность процесса воспроизводства. Критерии и типы воспроизводства.
- •43.Общественный продукт, сущность и показатели.
- •45. Міжнародний розподіл праці
- •46.Формы международных экономических отношений.
- •Торговый и платёжный баланс.
20.Сущность капитала и его структура. Кругооборот и оборот капитала.
Термін “капітал” вживають у різних аспектах: “майно” і “володіння”, “само зростаюча вартість” і “само зростаючі гроші” або взагалі нагромаджена праця в різних уречевлених формах.
Капітал – це не просто сукупність речей (засобів виробництва, золота, готових товарів тощо) , а сума вартостей, тобто величин суспільних. Але не всяка сума вартостей є капіталом. Вона стає капіталом лише тоді, як було з’ясовано вище, коли вона використовується для отримання додаткової вартості.
Але ж зрозуміло, що сама по собі вартість не може створити додаткову вартість. Для того, щоб вартість зросла, принесла додаткову вартість, вона повинна бути використана, як знаряддя експлуатації чужої робочої сили, тобто її власник повинен вступити в певні економічні відносини з власником робочої сили. Отже, капітал – це не просто сума вартостей, а певне виробниче відношення, при якому знаряддя праці, гроші, товари служать знаряддям привласнення частини чужої неоплаченої праці. Саме тому капітал, як писав К. Маркс, - це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі й надає цій речі специфічного характеру. І такою історичною формацією є капіталістична.
Узагальнюючи, слід зазначити, що у різних економічних школах капітал трактується по-різному. Головними є чотири напрями:
- речова або натуралістична концепція;
- грошова або монетаристська концепція;
- теорія “людського капіталу”;
- марксистська теорія.
З точки зору натуралістичної концепції капітал – це або засоби виробництва, або готові товари, що призначені для продажу. З точки зору монетаристської концепції капітал – це гроші, які приносять відсоток. З точки зору теорії “людського капіталу” у виробництві взаємодіють два сектори: “фізичний капітал” (засоби виробництва) і “людський капітал”. Величини “людського капіталу” оцінюється потенційним доходом, який він здатний приносити. Найбільш глибинне розуміння капіталу міститься в концепції К. Маркса. Він досліджує, з одного боку, сутність капіталу, з іншого – конкретні форми його прояву. Гроші, засоби виробництва, товари, на його думку, самі по собі не є капіталом. Вони перетворюються в капітал тоді, коли використовуються для привласнення чужої неоплаченої праці. Капітал можна розглядати як постійний рух усіх його елементів. Тільки перебуваючи у русі, гроші перетворюються в капітал. Капітал – це само зростаюча вартість.
Виходячи з форми участі у створенні нової (додаткової) вартості, весь авансований капітал (с + v) поділяється на дві частини:
- постійний капітал – це частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини. Він позначається латинською літерою “с” (від лат. constant – постійний).
- змінний капітал – це частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає), тобто створює додаткову вартість. Він позначається літерою “v” ( від лат. variable – змінний).