5. Методы политической экономии.

Метод політичної економії – це шлях пізнання системи виробничних відносин у їх взаємодії із розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення у теорії діалектики, у системі виробничих відносин та економічних категорій цієї взаємодії.

Узагальнюючим науковим методом, який використовує політична економія, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення процесів та явищ економічного життя: а) у їх загальному взаємозв’язку й взаємозалежності; б) у стані безперервного розвитку; в) коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до якісних змін. Джерелом розвитку будь-яких економічних явищ і процесів згідно з цим методом визнається єдність та боротьба протилежностей.

Метод наукової абстракції – це метод дослідження, який передбачає відмову від поверхових, несуттєвих сторін явищ та процесів для розкриття їхніх внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, дійсної тенденції руху.

Абстрактний метод включає в себе й такі методи пізнання, як аналіз і синтез. Зокрема, в процесі аналізу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. В процесі синтезу досліджується економічний процес (явище) у взаємозв’язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут йде в зворотному порядку – від абстрактного до конкретного, від розуміння сутності відносин до прояву їх в конкретній ситуації.

Метод індукції – це виведення принципів (теорії) із фактів.

Метод дедукції – це перевірка принципів (теорії) фактами.

Наукове пізнання процесів та явищ економічного життя передбачає також використання в економічній теорії економіко-математичних і статистичних методів, що дає можливість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри економічних процесів (явищ), що вивчаються..

Історичний підхід полягає в тому, що економічний процес (явище) аналізується в історичній формі – виникнення, розвиток, зникнення, – тобто вивчаються конкретні історичні події у часовому аспекті.

Логічний метод характеризується з’ясуванням причинно-наслідкових, необхідних зв’язків, тобто сутності економічного процесу (явища). Це аналіз, який очищає наше уявлення від випадкових, минулих характеристик певного економічного процесу (явища).

Завершальною ланкою методології політичної економії виступає суспільна практика. Тільки на практиці може бути визначена істинність або хибність теоретичних абстракцій, вироблених науковим мисленням.

6.Экономические законы и категории.

Розвиток економічного життя зумовлений існуванням причинно-наслідкових зв'язків між певними економічними процесами і явищами, які прийнято називати економічними законами. Вони діють як більш-менш стійкі тенденції, що виражають загальну спрямованість руху виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг.

Економічні закони виражають необхідні, суттєві, масові, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки між певними економічними явищами і процесами.

Отже, економічним законам властиві такі основні риси:

• об’єктивність;

• пізнаваність;

• повторюваність;

• стійкість;

• передбаченість;

• можливість використання їх в практичній діяльності.

Економічні закони типові і різноманітні, тому вони формують певну систему, відповідну тому або іншому суспільному способу виробництва.

Таким чином, економічні закони класифікують:

• загальні економічні закони;

• особливі економічні закони;

• специфічні економічні закони;

• стадійні економічні закони.

Загальні економічні закони – це закони, які властиві і діють у різних історичних епохах і суспільних способах виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон підвищення продуктивності праці, закон економії часу, закон усуспільнення виробництва і праці, закон зростання потреб).

Особливі економічні закони – це закони, які властиві і діють в однотипних суспільних способах виробництва з подібними умовами господарювання (закон вартості, закон попиту й пропозиції, закони грошового обігу).

Специфічні економічні закони – це закони, які властиві і діють в окремих, конкретних суспільних способах виробництва з певними умовами господарювання (основний економічний закон, який виражає глибинні взаємозв'язки конкретного суспільного способу виробництва, його мету та способи її досягнення – зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії із розвитком продуктивних сил суспільства).

Стадійні економічні закони – це закони, які властиві і діють тільки на одній із стадій (висхідної або низхідної) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва – на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки – соціалізм).

На сучасному етапі розвитку економічної системи суспільства стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізми державного і наднаціонального регулювання економіки. У зв'язку з цим розрізняють сутність економічного закону, механізм його дії і механізм використання.

Механізм дії економічних законів означає послідовність розвитку внутрішніх протиріч різних груп і типів економічних законів.

Механізмом використання економічних законів є комплекс заходів, спрямованих на розв’язання антагоністичних форм розвитку протиріч (які пронизують закони), а також на формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством за допомогою відповідних регуляторів.

Сутність економічних законів відбивається у взаємодії певних економічних категорій.

Економічні категорії – це загальні логічні поняття, теоретичні вираження, уявні узагальнення реально існуючих економічних явищ і процесів.

Економічні категорії є абстрактними формами вираження окремих сторін економічних відносин. Для кожного економічного закону властива певна група економічних категорій. Наприклад, закон підвищення продуктивності праці вимагає дослідження таких економічних категорій, як праця, НТП, трудові ресурси, робочий час, технологія і т.д.

Економічні категорії виражають економічні явища і процеси у статиці, тоді як економічні закони виражають їх в динаміці – у взаємозв'язку і взаємодії різних економічних явищ і процесів. Отже, економічний закон – це ціле, а економічні категорії – це його складові.