2) Дайте визначення понять «індивідуальність» та «особистість

Індивідуальність (лат. individuitas — неподільність) — сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність визначає людину як автора власного життя, як творця унікального життєвого шляху, носія багатогранної неповторності, авторського світобачення. Індивідуальність визначається витвореною нею духовно-практичною реальністю, що є сукупним результатом саморефлексії, совісті як особистого морального імперативу добра, віри як засобу поєднання макро- і мікрокосму, що породжує людину духову^[1]

Зразком яскравої індивідуальності раннього італійського відродження 15 ст. був Альберті Леон-Баттіста

Особистість — це поняття, вироблене для відображення біо-соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності^[1], соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин^[2]. Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального

А. Наукове прогнозування спирається на на пізнання закономірностей поточних процесів.

Б. Дедуктивний метод – це така форма мислення, яка виводить окремі положення  із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

Білет №29

1. Розкрийте основні положення твору К.Маркса «Передмова до критики політичної економії».

«До критики політичної економії» «твір До. Маркса, яке разом з 1-м-кодом т. «Капіталу» (1867) ознаменувало революційний переворот в політичній економії. Опубліковано в 1859. Написанню цієї роботи передували економічні дослідження Маркса в 1850—1858. В передмові до «До до. п. е.» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичного розуміння історії. Він вказував, що в суспільному виробництві люди вступають у визначених, не залежних від їх волі, виробничих стосунки, які відповідають певному рівню розвитку продуктивних сил. «Сукупність цих виробничих стосунків складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості... Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість.

В рецензії на роботу «До до. п. е.» Ф. Енгельс відзначав, що з матеріалістичного розуміння історії витікають «... вкрай революційні виводи не лише для теорії, але і для практики...» (там же, с. 491). У цій роботі Маркса вже були закладені основи аналізу капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму і її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізу капіталу і додаткової вартості, всієї сукупності виробничих стосунків капіталізму.

  Аналіз двох сторін товару — споживній вартості і вартості — зажадав розгляду подвійного характеру праці, що створює товар. Маркс показав, що одна з характерних особливостей праці в умовах приватної власності полягає в тому, що суспільні стосунки між людьми представляються як стосунки речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, прикрите речовою оболонкою.

Проаналізувавши різні функції грошей (міра вартості, засіб звернення, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засоби звернення), а з ломкою кордонів внутрішнього звернення, з утворенням світового ринку гроша всі більшою мірою грають роль світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормального звернення, встановлює залежність маси грошей, що звертаються, від цін товарів, від швидкості їх звернення і від суми платежів, що взаємно погашаються.

А) Індукція – це метод пізнання, у процесі якого мислення рухається від процесу судження, до висновку, що при наявному стані знань є напевно істинний.

(логічного початку, до логічного кінця)

Б) Діалектика – це метод філософії, який розглядає матеріальний та ідеальний, об’єктивний та суб’єктивний світ у процесі РОЗВИТКУ.;