1) Розкрийте основні концепції походження та сутності свідомості. Проаналізуйте співвідношення онтогенезу та філогенезу.

Основні концепції походження свідомості та її вихідні ознаки

Проблема свідомості — одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень. Це свідчить, водночас, про пильну увагу філософів до проблеми свідомості.

Матеріалістична позиція, виходячи з примату буття над свідомістю, не відкидає того, що людська діяльність завжди передбачає свідомість, що вона "пронизана" свідомістю. Буття виступає як більш ширбка система, всередині якої свідомість є специфічною умовою,засобом, "механізмом" вписування людини в цю цілісну систему буття.

Свідомість — це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної дійсності.

Важливішою передумовою такого дослідження є аналіз відображення форми матеріальної взаємодії, на основі якої виникають психіка та свідомість.

Відображення — це здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем в процесі взаємодії з ними.

Підхід у дослідженні відображення має бути послідовно генетичним, історичним.Слід розглядати розвиток конкретних форм та видів відображення, їх ускладнення, вдосконалення в процесі розвитку форм руху матерії.

Так, найбільш простим матеріальним об'єктам відповідає фізична форма відображення. З появою білкових тіл виникає біологічна форма відображення — чуттєвість.

Виникнення живої речовини супроводжувалося появою ще більш складної біологічної форми відображення — подразливості. Це властивість найпростішої живої речовини відповідати на вплив зовнішнього світу (поворот голівки соняшника за сонцем протягом дня).

Більш складною властивістю живої речовини є відчуття, що виникає на основі ускладнення подразливості. Відчуття — це певний внутрішній стан живої речовини, який полягає в мобілізації можливостей організму, його ресурсів для здійснення реальних дій, необхідних для задоволення потреб організму.

Відчуття є елементарною формою психічного. Більш складною формою є сприйняття та уявлення. Сприйняття — це синтез відчуттів, отриманих від різних органів чуття.Уявлення — це здатність зберігати образ предмета в мозку не лише тоді, коли предмет безпосередньо впливає на органи чуття, а й тоді, коли цього впливу немає.

Крім відчуттів, які дають безпосереднє знання про світ, людині властива вища форма прояву свідомості — понятійне мислення. Лише людині властиві вищі психічні функції — мислення, пам'ять, воля, емоції.

Свідомості відповідає специфічно людський спосіб буття в світі, взаємодія зі світом. Цим способом є практика, тобто практично-перетворювальне ставлення до дійсності, за допомогою якого людина створює своє "неорганічне тіло", "другу природу" і взагалі творить культуру. Формування культури на основі практики спричиняє виникнення свідомості. В останній з необхідністю фіксуються навички, способи, норми практичної діяльності. Оскільки ці навички, способи та норми мають суспільну природу, тобто виникають, реалізуються та відтворюються в сумісній, колективній діяльності, то і форми відображення, в яких вони закріплюються, завжди мають соціальний характер.

2) Дайте визначення волюнтаризму та фаталізму?

Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — направление в философии, признающее волю первоосновой всего сущего.

Термин «волюнтаризм» был введён в конце XIX века социологом Ф. Тённисом. Однако волюнтаристские идеи в этике и в философии выдвигались и раньшеА. Шопенгауэром, Ф. Ницше, А. Бергсоном.

Другие значения:

• Волюнтаризм — стремление реализовать желанные цели без учёта объективных обстоятельств и возможных последствий.

• Экономический волюнтаризм — произвольные решения в хозяйственной практике, пренебрегающие объективными условиями и научно обоснованными рекомендациями (в таком значении это слово официально употреблялось в СССР в 1964—1985 для оценки деятельности Н. С. Хрущёва^[1]).

• В то же время под волюнтаризмом в экономике и политике на Западе часто подразумевают прямо противоположный принцип: организация социального и экономического устройства непосредственно из волеизъявления всех людей, без какого-либо внешнего принуждения (это близко многим школам анархизма).

• Направление в философии, рассматривающее волю в качестве высшего принципа бытия. Волюнтаризм характерен для философии Августина, Иоанна Дунса Скота и др. Как самостоятельное направление впервые оформилось у Шопенгауэра.

Фаталізм (від лат. fátalis— визначений долею) — визнання панування над суспільством і людиною невідворотних сил, які наперед визначають їх долю.

Науковий, філософський (так само як і релігійний) погляд на закономірність буття, його фізичну і метафізичну складових, тісно взаємозв'язаний з категоріями «закономірність» та «випадковість», «об'єктивність» та «суб'єктивність», «Творець» та «Людина», «творче» та «тварне», і так далі.

Фаталізм у всіх його проявах є одна з систем самовизначення людини у її відношенні до доцільності розвитку та сенсу буття. Можна віднести до протилежності екзистенціольності.

А) «У людини існування передує………» (Сартр):

Відповідь: в)сутності

Б) «Мислю – це означає …………….» (Декарт).

Відповідь: а)існує

Білет № 26

1) Розкрийте основні положення праці І. Канта «Критика чистого розуму».

Під «критикою» Кант розуміє,по-перше, точне з'ясування пізнавальної здатності, або душевної сили,до якої звертається кожна галузь знання і філософії. По-друге, за  «Критикою» Кант розуміє дослідження меж, далі яких не може тягнутися - у силу пристрою самої свідомості – компетенція теоретичного та практичного розуму, філософії та мистецтва і філософії природи.

У «критики чистого розуму" Кант намагається довести, ніби зрозуміти достовірну природу наукою можливо лише на основі ідеалістичного навчання про простір, про час і про предмети досвідченого знання.

1. Природа чистого розуму.

Справжня завдання чистого розуму, на думку Канта, полягає внаступних питаннях: як можливі апріорні синтетичні судження?

апріорних знань - пізнання незалежне від досвіду і навіть від чуттєвихвражень. Апріорні знання відрізняються від емпіричних знань, якімають своє джерело - досвід. А всі емпіричні судження, як такі,синтетичні.

Рішення поставленої вище завдання, як вважає Кант, містить в собіразом з тим можливість застосування чистого розуму при створенні і розвиткувсіх наук, що містять апріорне теоретичне знання про предмети, тобтовідповідь на питання:

. Як можлива чиста математика?

. Як можливе чисте природознавство?

. Як можлива метафізика як наука?

Таким чином, критика розуму необхідно призводить врешті-решт донауці, навпаки, догматичне застосування розуму без критики призводить до ніна чому не обгрунтованим переконанням, яким можна протиставити настільки жпомилкові твердження, отже, призводить до скептицизму.

З усього сказаного випливає ідея особливої науки, яку можна назватикритикою чистого розуму. Розум є здатність, яка дає нам принципиапріорного знання. Тому чистим Кант називає розум, який містить принципибезумовно апріорного знання. Органом чистого розуму, як мислить Кант,повинна бути сукупність тих принципів, на основі яких можна придбатиі дійсно здійснити всі чисті апріорні знання.

Також Кант виділяє поняття трансцендентального пізнання,що займається не стільки предметами, скільки видами нашого пізнанняпредметів, оскільки це пізнання повинно бути можливим a priory. Систематаких понять називалася б трансцендентальної філософією, для якоїкритика чистого розуму повинна накидати архітектонічних, тобто заснованийна принципах, повний план з запорукою за повноту і надійність частинцієї будівлі. Вона є системою усіх принципів чистого розуму. 

Кант не заперечує існування «розуму» як особливої функції, відмінноївід функції «розуму». Але за допомогою розуму, вчить Кант, свідомість нашездійснює закладене в ньому прагнення до безумовного єдності всьогонашого знання.

«Чистий розум» ж бере на свою частку завдання досягнення абсолютноїцілісності у застосуванні понять розуму і прагне довести синтетичнеєдність, мислиме в категоріях, до абсолютно безумовного. Кант називає  «Трансцендентними ідеями» поняття розуму, для яких почуття не можуть датиадекватного предмета, тому що мислиме в цих поняттях безумовне єдністьніколи не може бути знайдено в межах чуттєвого досвіду. По Канту,є всього три такі ідеї:

1. психологічна або ідея про душу як безумовному єдності всіх душевних явищ і процесів;

2. космологічна, або ідея про маленькому світі як безумовному єдності всіх трьох умов явищ

3. теологічна, або ідея про бога як безумовної причини всього сущого і мислимого взагалі.

2) Дайте визначення філософії як теоретичному рівню світогляду.

Світогляд – це сукупність людських поглядів на світ в цілому, які визначають місце людини в світі, її цінності, настанови та практичні дії.

Філософія виступає як ядро будь-якого світогляду і має свою автономну форму існування як філософський світогляд.

Спільне між Ф. і світоглядом – це проблема співвідношення людини і світу. На відміну від часних наук, їх цікавить не світ або людина окремо, а саме цілісність людського світовідношення.

Світогляд і є цілісною сукупністю поглядів на світ, яка виявляється через єдність знань, почуттів, переконань і волі.

За структурою світогляд має рівні:

• Раціональний (у формі знань про світ) – це світорозуміння на раціональному рівні знань;

• Емоційно-чуттєвий – на рівні світовідчуття;

• Світоставлення – на рівні волевиявлення, яке переходить до рівня світоперетворення у практиці.

Основні полюси світогляду: людина (S) і світ(O). Ці категорії набувають у Ф. гносеологічного виявлення у категоріях суб’єкт і об’єкт.

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”.

Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

А) Першим рівнем пізнання є………....;

Відповідь: Чуттєве пізнання

Б) Агностицизм – це напрямок у філософії, який ……………………

Відповідь: доводить, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.

Варіант 27