65. Модель атома Томсона. Планетарна модель атома.

Модель атома Томсона. В атомі Томсона позитивну електрику “розподілено” по сфері, у яку вкраплені електрони. У найпростішому атомі водню електрон знаходиться в центрі позитивно зарядженої сфери. У багатоелектронних атомах електрони розташовуються по стійких конфігураціях, розрахованих Томсоном. Томсон вважав кожну таку конфігурацію визначальною для хімічних властивостей атомів.

Але незабаром виявилося, що нові досліди спростовують модель Томсона і, навпаки, свідчать на користь планетарної моделі. Ці факти були відкриті Резерфордом.

Планетарна модель атома або модель Резерфорда — історична модель будови атома, яку запропонував Ернест Резерфорд внаслідок експерименту з розсіянння альфа-частинок. За цією моделлю атом складається із невеликого додатньо зарядженого ядра, в якому зоседердена майже вся маса атома, навколо якого рухаються електрони, подібно до того, як планети рухаються навколо Сонця. Планетарна модель атома відповідає сучасним уявленням про будову атома з врахуванням того, що рух електронів має квантовий характер і не описується законами класичної механіки.

66. Поглинання світла. Закон Бугера.

Поглинання світла – це явище зменшення енергії світлової хвилі при її розповсюдженні у речовині внаслідок перетворення енергії світлової хвилі у інші види енергії.

Закон поглинання світла (Закон Бугера): І = І₀е^-µх

де І, І₀ – інтенсивність світла на виході та вході у шар речовини, товщиною х; µ - показник поглинання (залежить від λ).

Коефіцієнт поглинання – величина, обернена товщині шару, при проходженні якого інтенсивність світла зменшується у е разів.

67. Фотоефект. Закони фотоефекту.

Фотоефе́кт — явище «вибивання» світлом електронів із металів (випускання електронів речовиною під дією світла).

Щоб вивільнити електрон із металу йому необхідно передати енергію, більшу за роботу виходу (найменша кількість енергії, яку необхідно надати електрону для того, щоб вивести його з твердого тіла у вакуумі).

Закони фотоефекту:

1. Кількість фотоелектронів прямопропорційна інтенсивності світла.

2. Максимальна кінетична енергія фотоелектронів не залежить від інтенсивності світла, кінетична енергія фотоелектронів прямо пропорційна частоті світла.

3. Для кожної речовини існують порогові значення частоти та довжини хвилі світла, які відповідають межі існування фотоефекту; світло з меншою частотою та більшою довжиною хвилі фотоефекту не викликає.

Повне пояснення фотоефекту належить Альберту Ейншейну, який використав ідею німецького фізика М.Планка про те, що світло випромінюється і поширюється окремими порціями - квантами (або інша назва фотони). Для обчислення енергії кванта світла Макс Планк запропонував просту формулу ε= hν. ε – енергія кванта; h – стала Планка; ν – частота світла.