12.4. Державна соціальна підтримка сім'ї, материнства й дитинства, інших категорій громадян

Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону 2002 року встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її до­ходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціаль­ного захисту населення.

Так, право на державну допомогу мають незастраховані гро­мадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав

повнолітньої раніше.

Згідно зі ст. З Закону сім'ям з дітьми призначаються такі види державної допомоги:

І) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; .') одноразова допомога при народженні дитини;

3. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку;

4. допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклу­ванням;

5. допомога на дітей одиноким матерям;

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання, підприємства, установи, організації та об'єднання грома­дян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми. Покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюд­жету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Розмір державної допомоги сім'ям з дітьми визначається Вер­ховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до про­житкового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25% від встановленого рівня прожиткового мінімуму.

01.06.2000 р. Верховною Радою України прийнято Закон Укра­їни "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", який спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист — забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Отже, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям полягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукуп­ного доходу сім'ї.

Малозабезпеченою сім'єю визнається сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньо­місячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Прожитковий мінімум для сім 'ї — визначена для кожної сім'ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахо­ваних та затверджених відповідно до Закону України "Про про­житковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соці­альних і демографічних груп населення.

Право на державну соціальну допомогу закон надає мало­забезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різни­ця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім'ї.

Строк, на який призначається державна соціальна допомога у загальному випадку, складає шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непраце­здатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягай 65-річного піку і не мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

В нашій державі на законодавчому рівні визначено ор­ганізаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та мо­лоддю. Основним нормативним документом, що регулює зазначе­не питання, є Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001 р.

Окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідів і дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України "Про дер­жавну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюдже­ту України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення дер­жавної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Згідно з Законом право на державну соціальну допомогу ма­ють:

• інваліди з дитинства І і II групи;

• непрацюючі інваліди з дитинства III групи;

• діти-інваліди віком до 16 років.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експер­там згідно із законодавством України.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна і соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціаль­на допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за ви­бором їхніх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Розмір державної соціальної допомоги призначається в за­лежності від категорії, до якої належить особа, та у відсотках до прожиткового мінімуму, і підвищується у зв'язку із його збільшенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціаль­ного захисту населення і виплачується державними підприємства­ми і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з ди­тинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів.