Розділ 10

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

План викладу матеріалу розділу

1. Поняття екологічного права.

2. Екологічні права та обов'язки громадян України.

3. Правове регулювання використання природних ресурсів.

4. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні. Природно-заповідний фонд України.

5. Правова охорона атмосферного повітря.

6. Правова охорона рослинного і тваринного світу.

7. Основи земельного права України.

8. Право власності на землю.

9. Право землекористування. Оренда землі.

10. Гарантії права на землю.

11. Управління земельним фондом.

12. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Важливі терміни та поняття ^:

/ екологічні правовідносини; / природно-заповідний

/ екологічне право; фонд;

/ принципи екологічного / рослинний світ;

права; / тваринний світ ;

/ екологічні права громадян; / екологічне

/ загальне та спеціальне правопорушення;

природокористування; / земельна ділянка;

/ екологічна безпека; / земельний кадастр

Нормативні акти

1.Конституція України.

2.Земельний кодекс України.

3.Закон України "Про плату за землю".

4.Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

5.Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

6.Закон України "Про охорону атмосферного повітря".

7.Закон України "Про тваринний світ".

8.Закон України "Про форми власності на землю".

9. Закон України "Про екологічну експертизу".

10.1. Поняття екологічного права

Суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе існування. З розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні природних ресурсів, тому очевидною є необхідність правової регламентації таких відносин. Згідно зі ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Згідно з чинним законодавством, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають:

• навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів;

• природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ);

• ландшафти та інші природні комплекси.

Предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, які виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Ці правовідносини складаються між громадянами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу належності, використання, відтворення об'єктів (охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб. Залежно від природних Об'єктів їх можна поділити на сім груп (рис. 10.1).

Екологічні землі

правовідносини тваринного світу

виникають води

з приводу лісів

використання атмосферного повітря

і охорони: природно-заповідного фонду

Рис. 10.1. Класифікація екологічних правовідносин

Виходячи із наведеної класифікації, кожна із перерахованих груп відносин має відповідне коло джерел нормативного регулювання та галузь законодавства, як от земельне, лісове, законодавство про тваринний світ, надра, природно-заповідний фонд тощо.

Екологічне право — галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об'єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

Ст. З Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає основні принципи екологічного права:

а)пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість

дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської,управлінської та іншої діяльності;

б)гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в)запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г)екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

ґ) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

д)науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

є) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

ж) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

з) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

и) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

і) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

ї) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

й) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

До основних завдань екологічного законодавства належать:

• регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів;

• забезпечення екологічної безпеки;

• запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище;

• збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.