Болгарія, сербія, хорватія та інші південнослов’янські народи

1. Болгари походять з: а) тюркських племен; б) слов’янських племен; в) франкських племен.

2. Булгари заснували свою першу сильну державу при хані: а) Кубраті; б) Аспарухові; в) Симеоні; г) Крумі.

3. Булгари вперше прийняли християнство при хані: а) Кубраті; б) Аспарухові; в) Симеоні; г) Крумі.

4. Другий син булгарського хана Кубрата Котраг заснував царство: а) між рукавами Дунаю і Добруджею; б) у Паннонії; в) на Волзі; г) у Приазов’ї.

5. П’ятий син булгарського хана Кубрата Ісперіх (Аспарух) рушив зі своєю ордою з Північного Кавказу і оселився: а) між рукавами Дунаю і Добруджею; б) у Паннонії; в) на Волзі; г) у Приазов’ї.

6. Найдавнішим населенням на території Болгарії були: а) фракійські племена; б) слов’янські племена; в) римляни; г) франки.

7. У VI ст. слов’яни утворили на території Болгарії: а) Перше Болгарське царство; б) Державу Семи Слов’янських племен; в) сербоболгарський союз.

8. Перше Болгарське царство існувало у: а) 681–1018 рр.; б) 702–1118 рр.; в) 801–1120 рр.

9. Столицею Першого Болгарського царства від початку його заснування було поселення: а) Пліска; б) Софія; в) Загреб; г) Пловдив.

10. Кавкані у Першому Болгарському царстві – це: а) радники хана – аристократична знать, яка складалася з старійшин окремих родів; б) провінційні намісники; в) нижча знать.

11. Болгарський хан Крум (802–814): а) приєднав великі території по течії р. Сава і Тиса до кордонів великої держави франків; б) захопив гірську Сердіку (Софію) та іі область; в) відвоював у Візантії і приєднав до Болгарії слов’янські землі Македонії; г) прийняв християнство.

12. Болгарський хан Прес’ям (836–852): а) приєднав великі території по течії р. Сава і Тиса до кордонів великої держави франків; б) захопив гірську Сердіку (Софію) та іі область; в) відвоював у Візантії і приєднав до Болгарії слов’янські землі Македонії; г) прийняв християнство.

13. Болгарський хан Борис І (852–889): а) приєднав великі території по течії р. Сава і Тиса до кордонів великої держави франків; б) захопив гірську Сердіку (Софію) та іі область; в) відвоював у Візантії і приєднав до Болгарії слов’янські землі Македонії; г) прийняв християнство; д) запровадив автокефалію болгарської православної церкви; е) зміцнив зв’язки з Візантією та германо-романським Заходом.

14. Прийняття християнства Болгарією відбулося за часів правління: а) Аспаруха; б) Бориса І; в) Симеона; г) Івана Асеня І; д) Івана Асеня ІІ.

15. „Золотою добою” Першого Болгарського царства (681–1018) називають царювання: а) Крума; б) Бориса І; в) Симеона; г) Івана Асеня І.

16. За болгарського царя Симеона (893–927) відбулися: а) запровадження християнства в країні; б) приєднання Сербії; в) автокефалія болгарської православної церкви; г) поширення руху богомилів; д) феодальна роздробленість Болгарського царства.

17. Рух богомилів у Болгарії (Х–ХІІІ ст.): а) був антифеодальним рухом під релігійними гаслами; б) виступав проти офіційної церкви; в) виступав у підтримку офіційної православної церкви; г) мав власну ієрархію серед віруючих; д) не мав власної ієрархії серед віруючих.

18. За болгарського царя Петра (927–969): а) країна вступає в період феодальної роздробленості; б) країна була об’єднана сильною централізованою владою; в) ведеться боротьба з Візантією; г) відпала Сербія; д) було приєднано сербські землі.

19. Правовими пам’ятками Першого Болгарського царства були: а) “Землеробський закон”; б)“Закони хана Крума”; в) “Закон судний людям”; г) «Законник» Стефана Душана.

20. За болгарським “Законом судним людям” (кінець IX ст.) перелюбник карався: а) смертю; б) суворим постом на сім років; в) позбавленням усього свого майна.

21. За болгарським “Законом судним людям” (кінець IX ст.) той, хто викрадав вільну людину або робив її своїм рабом (рабинею), карався: а) смертю; б) суворим постом на сім років; в) позбавленням усього свого майна; г) продажем у рабство.

22. За болгарським “Законом судним людям” (кінець IX ст.) той, хто викрадав чужу худобу, карався: а) смертю; б) суворим постом на сім років; в) позбавленням усього свого майна; г) продажем у рабство; д) побиттям.

23. У період візантійського панування (1018–1186) в Болгарії: а) відбувся поділ її на 3 військово-адміністративні округи (феми); б) на місцях залишалися болгарські урядовці; в) підтримувалася автокефалія болгарської церкви; г) виникло залежне селянство (парики); д) відбувався розвиток в ХІ–ХІІ ст. міського ремісничого виробництва.

24. Повстання на болгарських землях, яке завершилося виникненням Другого Болгарського царства, було у: а) 1040 р.; б) 1072–1073 рр.; в) 1186 р.

25. За болгарського царя Івана Асеня II (1218–1241 рр.) відбувалися: а) активна зовнішня політика лавірування між Латинською імперією та Візантією; б) значне розширення території (Македонія, Західна Фракія, більша частина Епіру, вихід до Адріатичного узбережжя); в) занепад Другого Болгарського царства; г) завоювання країни турками-османами.

26. За правління династії Шишмановичів у Болгарії відбулося виникнення таких самостійних держав у 1363 р.: а) Тирновська; б) Відинська; в) Добруджа; г) Македонія.

27. Під владу Османів Болгарія відійшла у: а) 1340 р.; б) 1396 р.; в) 1406 р.; г) 1453 р.

28. У період перебування Болгарії під османським ігом з 1396 по 1878 рр.: а) на територію Болгарії поширювалися загальноосманські закони, нею керували турецькі чиновники; б) болгарську православну церкву було позбавлено власної патріархії і підпорядковано Константинопольській; в) болгарська православна церква зберігала автономію; г) болгарська економіка розвивалася самостійно; д) відбувалася дискримінація християн; е) християни могли вільно сповідувати свою віру.

29. “Податок кров'ю" на болгарських землях у період османського панування: а) раз на 5 років турки забирали у батьків-християн сильних і здорових хлопчиків, яких насильно навертали в іслам, вчили військовій справі і зараховували в яничари; б) переслідування християн та їхнє періодичне фізичне знищення; в) використання християн на тяжких державних роботах.

30. Тирновське повстання болгар проти турків-османів відбулося у: а) 1598 р.; б) 1688 р.; в) 1695 р.

31. Слов’янські племена остаточно заселили територію Сербії у: а) V ст.; б) VI ст.; в) VII ст.

32. Перші відомі нам сербські вожді у VIII–IX ст.: а) Вишеслав; б) Радослав; в) Властимир; г) Стефан Душан; д) Івайло.

33. Перші спроби об’єднати сербів в єдину державу відбулися у середині Х ст. при жупані: а) Чеславі; б) Радославі; в) Властимирі; г) Стефані Душані; д) Івайлові.

34. Прийняття християнства на сербських землях відбулося у: а) першій половині ІХ ст.; б) другій половині ІХ ст.; в) Х ст.

35. Заснування сербської династії Неманичів відбулося у: а) 1165 р.; б) 1195 р.; в) 1217 р.

36. За правління сербського князя Стефана Немані (1165–1195): а) збільшується територія держави (Дукля, Метохія, Косово, Скоп’є та ін.); б) Візантія визнає незалежність Сербії; в) Сербія визнає владу Візантії; в) відбувається проголошення Сербії королівством; г) було здобуття автокефалії сербською православною церквою.

37. У період правління сербського царя Стефана Першовінчаного: а) збільшується територія держави (Дукля, Метохія, Косово, Скоп’є та ін.); б) Візантія визнає незалежність Сербії; в) Сербія визнає владу Візантії; в) відбувається проголошення Сербії королівством; г) було здобуття автокефалії сербською православною церквою.

38. У період правління сербського царя Душана (1331–1355): а) Сербія сягнула вершин свого розвитку; б) Візантія шукала у нього підтримки, Болгарія залежала від нього; в) територія Сербії збільшилась майже вдвоє; г) Сербське царство було поділено на 10 намісництв на чолі з правителями; д) було прийнято “Законник”– перший звід правил суспільного життя у південних слов’ян; е) було здобуття автокефалії сербською православною церквою.

39. Вершин свого розвитку середньовічна Сербська держава досягла під час правління: а) Стефана; б) Душана; в) Уроша.

40. Після остаточного розпаду Сербського царства на окремі частини (XIV ст.) боротьбу за об’єднання сербських земель вів князь: а) Урош V; б) Вукашин Мрнявчевич; в) Лазарь; г) Джурадж Бранкович.

41. Битва на Косовому полі між сербськими та турецькими військами відбулася: а) 20 липня 1357 р.; б) 1 серпня 1370 р.; в) 15 червня 1389 р.

42. Під владу Османів Сербія остаточно відійшла у: а) 1340 р.; б) 1396 р.; в) 1406 р.; г) 1459 р.

43. Печський патріархат Себської православної церкви у період панування Османів було відновлено у: а) 1557 р.; б) 1601 р.; в) 1655 р.

44. Печський патріархат Себської православної церкви у період панування Османів було скасовано, а церкву підпорядкована Константинополю у: а) 1657 р.; б) 1701 р.; в) 1755 р.; г) 1766 р.

45. Найдавнішими жителями Чорногорії були: а) іллірійці; б) фракійські племена; в) слов’янські племена; г) римляни; д) франки.

46. На початку VII ст. на території Чороногорії було засновано слов'янську державу: а) Дуклю; б) Зету; в) Монтенегро; г) Дубровник.

47. Чорногорські землі вперше отримали незалежність у: а) Х ст.; б) ХІ ст.; в) ХІІ ст.; г) XIV ст.

48. Чорногорія вперше була проголошена королівством у: а) Х ст.; б) ХІ ст.; в) ХІІ ст.; г) XIV ст.

49. У ХІІ ст. у Чорногорії: а) правив рід Балшичів; б) відбулося входження її до складу Сербської держави; в) було створено “Законник чорногорський та бродський”.

50. Після смерті Душана Немані у XIV ст. Чорногорією стали правити: а) Візантія; б) феодальні землевласники Балшичі; в) Венеція; г) Угорське королівство.

51. Під протекторат Венеції Чорногорія відійшла у: а) Х ст.; б) ХІІ ст.; в) ХІІІст.; г) XV ст.

52. Назва «Чорногорія» (Монтенегро) вперше згадується у: а) 1276 р.; б) 1340 р.; в) 1439 р.

53. Чорногорія була повністю захоплена турками-османами у: а) 1453 р.; б) 1470 р.; в) 1499 р.; г) 1505 р.

54. У період перебування Чорногорії під владою турків вона була: а) повністю залежною територією; б) напівзалежним державним утворенням; в) теократичною державою, якою правили князі з церковним титулом єпископа; г) слабкорозвинутою економічно територією; д) розвинутою економічно територією.

55. До VI–VII ст.н.е. на території сучасної Боснії і Герцеговини проживали: а) іллірійці; б) фракійські племена; в) слов’янські племена; г) римляни; д) франки.

56. У Х–ХІ ст. Боснія: а) була незалежним королівством; б) підкорялася хорватським королям; в) підкорялася угорським королям.

57. Утворення Боснійської бановини відносять до: а) VIII ст.; б) Х ст.; в) ХІІ ст.

58. Боснія останньою з областей південних слов'ян створила власну державу і останньою прийняла християнську віру внаслідок: а) географічної ізоляції від своїх сусідів; б) підкорення іншими державами; в) війн з іншими народами.

59. У XII–XIII ст. на території Боснії поширилася віра: а) православна; б) католицька; в) рух богомилів; г) аріанство.

60. Найбільшого розквіту середньовічна Боснія набула в роки правління бана: а) Куліна; б) Твртка; в) Лазаря; г) Чеслава.

61. За правління бана Твртка I (1353–1391) Боснію: а) було проголошено королівством; б) було поділено на окремі області; в) розширено територію бановини за рахунок приєднання частини сербських земель, ділянки Адріатичного побережжя; г) було захоплено турками-османами.

62. Місцевий боснійський феодал Степан Вукчич проголосив себе герцогом і свої володіння Герцеговиною у: а) 1448 р.; б) 1478 р.; в) 1481 р.; г) 1490 р.

63. Остаточно Боснія була підкорена турками-османами у: а) 1448 р.; б) 1478 р.; в) 1481 р.; г) 1528 р.

64. Проголошення Хорватії королівством відбулося у: а) IХ ст.; б) Х ст.; в) ХІ ст.

65. Християнізація хорватів розпочалася у: а) середині VII ст.; б) VIII ст.; в) ІХ ст.; г) Х ст.

66. У 925–1102 рр. Хорватія була: а) незалежною державою; б) під владою Візантії; в) частиною Сербії.

67. Засновником династії Терпимировичів у Хорватії вважається: а) Томислав І; б) Симеон І; в) Крешимир I; г) Мирослав.

68. За хорватського короля Томислава I (910–930): а) були досягнуті успіхи в справі об'єднання хорватів Паннонії і Далмації; б) держава охоплювала велику частину Паннонії, Далмації, Боснії і Славонії; в) королівство поділялося на одинадцять країв (жупанів) і одну бановину; г) країна відійшла під владу Візантії.

69. Втрата Хорватією власної державності і перехід під владу угорських королів відбувся у: а) 1025 р.; б) 1080 р.; в) 1102 р.; г) 1120 р.

70. Під владою угорських королів в Хорватії: а) зберігався свій парламент і регіональних адміністраторів; б) було втрачено суттєві ознаки державності; в) остаточно розпалася історична єдність хорватських зе­мель.