Лекція 10. Тема. Цивільне право України.

План

1. Загальна характеристика цивільного права.

2. Особливості цивільної правосуб'єктності фізичних та юридич­них осіб.

3. Право власності: поняття, зміст. Види власності. Підстави на­буття і припинення права власності.

4. Захист цивільних прав.

5. Поняття і умови дійсності правочинів. Цивільні договори.

6. Поняття спадкового права. Порядок спадкування

7. Підстави цивільно-правової відповідальності.

1. Загальна характеристика цивільного права.

Цивільне право — це галузь права, що врегульовує цивільні право­відносини, тобто майнові та особисті немайнові відносини між юри­дично рівними учасниками.

Що таке предмет і метод правового регулювання?

Предметом цивільно-правового регулювання є особисті немайнові й майнові відносини.

Особисті немайнові відносини — це відносини, які не ма­ють економічного змісту; вони пов'язані із самою особистістю, тобто мають невідчужуваний характер. Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я тощо). Тобто у цьому випадку йдеться про суб'єктивні права, які належать кожній особі від народження або закріпляються за нею зако­ном. Особистими немайновими правами особа володіє довічно.

Особисті немайнові відносини

Майновими відносинами є відносини власності, які вини­кають у зв'язку із закріпленням матеріальних благ за певними особами.

Цивільно-правовий метод характеризується такими озна­ками:

• юридичною рівністю сторін, майновою самостійністю і вільним волевиявленням учасників, тобто кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов'язків і не підпо­рядкована іншій;

• диспозитивністю сторін, що передбачає право сторін ви­значати свої взаємовідносини повністю або частково на власний розсуд у межах, передбачених чинним законо­давством;

• особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний суд, арбітражний або третейський суд); наявністю майнової відповідальності сторін.

Найважливішим актом цивільного законодавства є Кон­ституція України. Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 р., детально регламентує всі сфери сучас­ного суспільного життя — об'єкти і суб'єкти цивільних прав та обов'язків, право власності і особисті немайнові права особи, право інтелектуальної власності та зобов'язальне право, види зобов'язань і спадкове право.

2. Особливості цивільної правосуб'єктності фізичних та юридич­них осіб.

Що таке правосуб'єктність?

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхід­ною є наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої пра­во- та дієздатності.

Цивільна правоздатність — це здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Цивільна правоздатність закріплюється в цивільному за­конодавстві як рівна для всіх і кожного, незалежно від похо­дження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду і ха­рактеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.

Допускаються два види обмеження цивільної правоздат­ності — добровільний і примусовий. Одним із прикладів добровільного обмеження цивільної правоздатності можна визнати випадок, коли особа, яка стала ченцем, добровільно відмовля­ється від деяких цивільних прав. Примусове обмеження ци­вільної правоздатності допустиме лише тоді, коли воно перед­бачене законом (обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення права керувати тран­спортним засобом тощо). Такі обмеження є реакцією держави па протиправну поведінку особи або заходом профілактики та лікування небезпечних захворювань.

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи сво­їми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести від­повідальність у разі їх невиконання.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності виникає не одразу після народження, а поступово, у міру досягнення певного віку, і залежить від психічного здоров'я фізичної особи. Цивільний кодекс України встановлює обсяг цивільної дієздатності, який може бути обмежений ви­ключно у випадках і в порядку, установленому законом. Ви­ходячи з цього, розглядають такі види цивільної дієздатності: повну, неповну, часткову, обмежену дієздатність, а також ви­знання особи недієздатною.

Цивільна дієздатність фізичних осіб

1) Повна:

• Повнолітні особи (із 18 років).

• Особи, які скористалися наданим законом правом одружитися до досягнення повноліття.

• Особи, яким виповнилося 16 років і які працюють за трудо­вим договором або бажають займатися підприємницькою ді­яльністю.

• Особи, які записані матір'ю, батьком дитини до досягнення ними повноліття.

Фізична особа визнається здатною своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостій­но їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання

2) Неповна:

Фізичні особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні)

Мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороня­ються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. 0 Неповнолітні можуть бути учасниками (засновниками) юридич­них осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Вони самостійно укладають договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, внесеним ними на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Розпорядження грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на ім'я неповнолітньо­го, можливе лише за згодою його батьків (усиновлювачів) або піклувальників, інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків або піклувальників

3) Часткова:

Особи віком до 14 років (малолітні)

Виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно до її фізичного, духовного або со­ціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

4) Обмежена:

• Особи, які страждають на психічний розлад, що істотно впли­ває на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

• Особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставлять се­бе або свою сім'ю, а також інших осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Такі особи можуть бути позбавлені судом права розпоряджати­ся майном (продавати, обмінювати, дарувати, заповідати, купу­вати) та вчиняти інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а також самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Над такими особами за рішенням суду встановлюється піклу­вання

5) Визнання фізичної особи недієздатною:

Фізичні особи, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) ке­рувати ними

Рішення суду про визнання особи недієздатною є підставою для встановлення над нею опіки. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. У разі оду­жання або значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності

Учасниками цивільних правовідносин можуть бути і юри­дичні особи.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установлено­му законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Крім того, юридичні особи мають рахунок у банку, свій статут або положення, на основі якого діють, свою печатку тощо.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права ти юридичних осіб публічного права.

У юридичних осіб правоздатність і дієздатність виника­ють одночасно з моменту їх державної реєстрації.

Юридична особа може мати такі самі цивільні права і обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. До таких прав, що можуть належати тільки фізичній особі, віднесено право на життя, право на охорону здоров'я, право на свободу тощо. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає з момен­ту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного дер­жавного реєстру запису про її припинення.