- •89. Проблеми, пов’язані із невідповідністю моделей рівню сприйняття керівників.
- •90. Феномен влади в менеджменті.
- •91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Основні підходи до вивчення сутності лідерства.
- •93. Модель “управлінської решітки” Блейка і Моутона.
- •94. Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта.
- •95. Модель ситуаційного лідерства ф. Фідлера.
- •96. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда.
- •98. Ситуаційна модель використання стилів керівництва Врума та Йєт-тона для прийняття рішень керівником.
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – мета” Мітчела і Хауса.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності.
- •100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна.
- •101. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників у масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •105. Проблеми пошуку найефективнішого стилю.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуаційного лідерства Стінсона-Джонсона.
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •109. Концепція зміни лідерства.
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції.
91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
Владу можна визначити як можливість впливати на поведінку інших людей. Влада невід'ємна від управління, вона надає можливості керівникові виконувати свої функції.
Сучасні керівники шукають шляхи для забезпечення впливу на підлеглих, що грунтуються на співробітництві. Двома такими формами впливу, які спонукають виконавця до активного співробітництва, є переконання й участь.
Переконання - це такий спосіб впливу керівника на підлеглого, за якого останній свідомо прагне виконати роботу якнайкраще. Тобто в цьому випадку керівник не говорить підлеглому, що й як потрібно зробити, а, цілеспрямовано звертаючись до його потреб, інтересів, спонукає працівника самостійно приймати рішення про потрібні дії.
Вплив шляхом переконання - це ефективна передача власної точки зору. Переконання грунтується на владі прикладу й владі експерта. Різниця полягає лише в тому, що виконавець повністю розуміє, що він робить і для чого. Керівник організовує загальні збори трудового колективу, щоб з'ясувати їхню думку й пояснити необхідність змін. Активно домагаючись згоди, керівник намагається впливати на виконавця через його потребу в повазі. При цьому чинність впливу шляхом переконання зростає.
Вплив через участь полягає у залученні персоналу до управління. Такий вплив більш ефективний, ніж переконання. Доведено, що люди працюють продуктивніше в тих випадках, коли рішення приймали вони самостійно або за їхнього участю. Тому вплив через участь справляє мотивуючу дію на працівників. Разом з тим залучення персоналу до управління далеко не завжди виправдане. Умовами ефективного впливу через участь є рівень розвитку трудового колективу, свідомості його членів, розуміння працівниками цілей підприємства тощо.
Керівник не робить зусиль, щоб нав'язати виконавцеві свою волю або думку. Замість того, щоб переконувати виконавця прийняти сформульовану мету, керівник просто спрямовує його зусилля й сприяє вільному обміну інформацією.
Менеджмент виділяє такі форми влади:
1.На засадах примусу. Вплив на підлеглих переважно через страх (страх втратити роботу, захищеність тощо). Застосовується переважно в організаціях, де менеджери не визнають інших форм влади над підлеглими. Недоліками застосування цієї форми влади є те, що вона часто призводить до великих витрат на управління, до відсутності довіри до керівництва; до виникнення незадоволеності роботою та пасивного ставлення до виконання своїх функцій тощо.
2.На засадах винагороди. Задовольняє потреби та надає задоволення. Недоліки: неспівпадіння у визначені винагороди (гроші, посада, матеріальні цінності тощо). Переваги: усвідомлення власносної гідності через виконання необхідної роботи для фірми.
3.Експертна влада. Виконавець вірить, що той, хто впливає має спеціальні знання, які дозволять підлеглому задовільнити потреби. Недоліки: діє повільніше ніж влада харизми. Переваги: гармонійний баланс між керівником - підлеглим.
4.Еталонна влада. Виконавця приваблюють певні характеристики та властивості керівника. Перевага: велика повага до керівника, висока продуктивність правильного виконання завдання.
5.Законна влада. Впливова особа має право віддавати накази, а підлеглий має зобов’язанням - підпорядковуватися йому (це сприймається як закон, якому за традиціями слід підкорятися, тому називають її ще традиційною із-за ієрархії). Недоліки: недостатнє використання потенціалу людських ресурсів із-за неврахування формально повноваження осіб, їх інформованість з проблеми, питання.
