69. Облік випуску (продажу) привілейованих акцій.

Як і прості акції, привілейовані акції можуть випускатися корпорацією під гроші, або під негрошові активи. Крім того, вони можуть реалізовуватися за номінальною вартістю або вище номінальної вартості. Привілейовані акції можуть бути як з номінальною вартістю, так і безномінальною. В бухгалтерському обліку випуск (продаж) привілейованих акцій відображається так само, як і простих акцій. Наприклад, якщо компанія випустила (реалізувала) 10000 привілейованих акцій номінальною вартістю 5 дол кожна. Реалізація відбулася за номінальною вартістю. Тоді: Дт “Грошові кошти” 50000, Кт “Статутний капітал (привілейовані акції)” 50000. Якщо корпорація випустила 20000 привілейованих акцій номінальною вартістю 10 дол кожна, ціна реалізації – 14 дол кожна: Дт “Грошові кошти” (20000 * 14 дол) 280000, Кт “Статутний капітал (привілейовані акції)” (20000 * 10 дол) 200000, Кт “Додатковий капітал (привілейовані акції)” 80000. Слід відзначити, що рахунки для обліку Статутного капіталу, а також додаткового капіталу від простих і привілейованих акцій ведуться окремо. В балансі у складі акціонерного кап-лу привілейовані акції показуються першими. Це пояснюється їхніми перевагами у виплаті дивідендів і в розподілі майна при ліквідації корп-ції.

9.Баланс зарубіжних фірм, загальна побудова, оцінка статей.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. У загальному вигляді баланс підприємства відображається такою формулою: активи = зобов’язання + власний капітал. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності (спроможність перетворюватись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час) господарських засобів (активів). Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори донизу за ознакою скорочення термінів погашення заборгованості. В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групуються у зворотному напрямку. В міжнародній практиці є дві найуживаніші форми подання балансу: двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч (актив балансу), а зобов’язання і власний капітал – праворуч (пасив балансу); одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори донизу, розміщуються актив і пасив балансу. Із загально прийнятим принципом собівартості оцінка активів підприємства здійснюється за фактичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовуються і відбувається зміна їхньої вартості. Вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. Тому, відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, активи підприємства необхідно оцінювати і подавати в балансі за принципом чистого (нетто) стану. Так основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їхньою первісною або відновною вартістю, сумою амортизації (зносу) та залишковою вартістю. Але у валюту балансу зараховується тільки залишкова вартість основних засобів. Аналогічно відображаються в балансі і нематеріальні активи. Виробничі запаси оцінюються і подаються в балансі за меншою з двох оцінок: за первісною (фактичною) вартістю або за ринковою ціною на дату складання балансу. Аналогічно оцінюються швидкореалізовувані цінні папери, інвестиції в акції, якщо частка їх у капіталі іншої компанії незначна. Дебіторська заборгованість оцінюється за поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною зі сторін. В бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість відображається розгорнуто: за фактичною сумою, резервом сумнівних боргів і за реальною сумою, можливою до одержання (чиста реалізаційна вартість). Остання зараховується у валюту балансу.При складанні балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов’язань) у національну валюту за курсом на дату складання балансу. При цьому визначаються курсові різниці, які обліковуються і відображаються окремо.

10.Звіт про прибутки зарубіжних фірм, призначення, зміст та методика складання.

Звіт про прибутки (звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна мета – надати інформацію користувачам про формування фінансового результату підприємства (про доходи, витрати та фінансові результати). У фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного періоду для оцінки минулої діяльності підприємства , а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів. За одноступеневим форматом звіт складається з 2-х розділів : 1)перелік усіх доходів за звітний період ; 2)перелік всіх витрат за звітний період. Різниця між ними покаже фінансовий результат діяльності підприємства. покаже фінансовий результат (прибуток чи збитки). Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток. Продажі (чисті або netto) = дохід від реалізації – ПДВ – акциз – комерційні знижки надані – товари повернуті.Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати.Валовий дохід = продажі – собівартість.Операційний прибуток = валовий дохід – операційні витрати. Окремо відображаються доходи від фінансових операцій та витрати на них.Прибуток до оподаткування – визначається алгебраїчною сумою операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій ( - % за кредити). Чистий прибуток – це різниця між прибутком до оподаткування та суми податку на прибуток. В країнах ЄС форма звіту про прибутки затверджується в національних масштабах і є єдиним для всіх підприємств. У США , Канаді , Англії – форма звіту довільна щодо переліку доходів , витрат , їх деталізації та групування.