Московські статті

міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21) жовнтя 1665 року, за іншими даними, 12(22) жовтня між гетьманом Іваном Брюховецьким імосковським урядом. Московські статті значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі. Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну. Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. В обмін на ці поступки Брюховецький отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією.

Чорна рада

загальна козацька рада, скликана за наказом російського уряду 17—18 червня 1663 на околицях М.Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної України. Головними претендентами на гетьманство виступали наказний гетьман Лівобережної України. Я.Сомко та кошовий гетьман Запорозької Січі І.Брюховецький. Політична програма Сомка відбивала інтереси заможних верств козацтва, Брюховецький же репрезентував соціальні низи українського суспільства. Вдаючись до соціальної демагогії, обіцяючи зменшити податки та видаючи себе за захисника інтересів народу, зумів отримати підтримку серед бідних верств українського населення На Чорній раді, що проходила в умовах гострого політичного і військового протистояння прибічників обох претендентів, за сприяння російських урядовців гетьманом було проголошено Брюховецького. Після ради Якима Сомка і Василя Золотаренка за наказом Брюховецького було арештовано, звинувачено у зв'язках з польською шляхтою і у вересні 1663 року страчено у Борзні.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

Перея́славські статті́- козацько-московська міждержавна угода, укладена 17 жовтня 1659 р в Переяславі. Статті суттєво звужували автономію козацької України у складі Московської держави. Підписані гетьманом Юрієм Хмельницьким і представниками московського уряду.Переяславські статті складалися з 19 пунктів. Всупереч сподіванням козацької сторони, вони містили ряд суворих обмежень самоврядування. Документ мав на меті зміцнити позиції Московії в Україні. Статті передбачали:Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя. Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини із іноземними державами.Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу. Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя.Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя. Розміщення московських гарнізонів і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані за кошти українського населення.Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху; заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха.Крім цього статті передбачали видачу Москві усієї родини Виговського, котрому царський уряд вважав зрадником. Насл.:Обранням Юрія Хмельницького гетьманом і підписанням Переяславських статей закінчилася Україно-російська війна 1658—1659 років.

Гадяцький трактат -угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною. За умовами Україна, як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерації. Територію Великого Князівства Руського складали Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства. Вища законодавча влада належала національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем. Вибір кандидатів на гетьмана мали здійснювати спільно всі стани українського суспільства — козацтво, шляхта і духовенство. Гетьман очолював збройні сили України. У Великому Князівстві Руському встановлювалися державні посади канцлера, маршалка, підскарбія і вищий судовий трибунал.Все діловодство мало вестися українською мовою. Карбування власної монети.Українська армія мала складатися з 30 тис. козаків і 10 тис. найманого гетьманом війська. Польським військам заборонялося перебувати на території князівства. У випадку воєнних дій в Україні польські війська, які знаходились на її території, переходили під командування гетьмана. Гарантувалися права та привілеї козацтва. Православні віруючі зрівнювались у правах з католиками. Греко-католицька церква зберігалася, але не могла поширюватись на нові території. Угода передбачала закріплення за Києво-Могилянським колегіумом академічного статусу і зрівняння його у правах з Краківським університетом. На території князівства передбачалося заснування ще однієї православної академії та середніх навчальних закладів — колегіумів, а також фундування в необхідній кількості початкових шкіл та друкарень. Угода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами. Найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Царством.Росія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною. Незважаючи на перемогу під Конотопом, війна склалася для Виговського невдало. Не бачачи іншого виходу з ситуації, гетьман Виговський у жовтні 1659 склав повноваження та виїхав до Польщі.

Конотопська битва битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.Битва відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою після смерті Богдана Хмельницького.Перша спроба захопити Конотоп приступом була невдалою. Укріплення Конотопа були досить міцними, до того ж фортецю в багатьох місцях оточували болота, що заважало використовувати важку кавалерію та артилерію близько від міста.

Проте наступна спроба буда вдалішою.Цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти багатотисячного війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Польщі і Криму і навіть залучити найманців. Успішна оборона Конотопа дала змогу Виговському виграти час і зібрати досить велике військо, яке нараховувало близько 60 тисяч. Добився гетьман і того, що сам Кримський Хан із 40 тисячною ордою вирушив йому на підмогу.

24 червня під Шаповалівкою Виговський розбив значний московський загін. 9 липня (29 червня) 1659 р Виговський підійшов до Соснівської переправи під Конотопом і вдарив на 15 - тисячний російський загін, який боронив її. українське військо відтиснуло ворога, а кіннота, почала громити його.Побачивши нечисленне українське військо, князь Пожарський приспів на допомогу своїм 15 тисячам. Виговський умисно став відступати, а Пожарський погнався за козаками. Настав момент, коли одна частина його війська вже вискочила мостом на протилежний берег, друга ще готувалася переправитися. Саме у цей момент розлилася ріка. Важка московська кіннота застрягла в багнистих місцях ріки. Саме в цей час українське військо розвернулося і перейшло в контратаку.Тим кіннотникам Пожарського, котрим вдалося вирватись , довелося відбиватися аж до стін Конотопа від напосідаючої української й татарської кінноти. Пізно ввечері перед очима наступаючих союзників московське військо стало відходити з-під Конотопа. Побачивши, як розгортаються події, на нього вдарив з Конотопа Гуляницький зі своїми козаками, захопив частину артилерії, обозу, знищивши чимало ворогів. У цей час Виговський, який підійшов упритул до ворожого табору, звелів своєму війську окопатися, щоб попередити можливу атаку і це зроблено було вчасно. Бій під стінами Конотопа був дуже жорстоким. Сам Виговський, що керував битвою, трохи не загинув. Московське військо не витримало і стало відступати табором до Путивля, відбиваючись протягом наступного дня від українських козаків і татар. Українська армія втратила загиблими 4 тис. козаків, орда 6 тис., а московська — від 40 до 50 тис.