Проголошення Карпатської України самостійною державою

До 1938 року Закарпатська Україна належала до Чехо-Словаччиги і офіційно називалася Підкарпатською Руссю. Після адміністративної реформи 1928 її почали називати Підкарпатським краєм. Назва «Закарпатська Україна» була заборонена, оскільки підтверджувала належність цієї землі до України, що лежала за Карпатами.У 1938 році після Мюнхенської змови почалося членування Чехо-Словаччини. Лідери українофілів, русофілів та локалістів звернулися до Праги з вимогою: надати автономію Підкарпатському карю. У січні 1939 було створеноУкраїнське національне об’єднання – політичну органцізацію закарпатського населення, яка виступала за створення суверенної держави.На 13 лютого 1939 року призначили вибори до парламенту – сейму Карпатської України. Більшість проголосувала за Українське національне об’єднання.

15 берзня 1939 року на засіданні сейму було проголошено самостійність Карпатської України. Сейм ухвалив закон: 1) Карпатська Україна є незалежна Держава. 2) Карпатська Україна є республікою з президентом, вибраним сеймом. 3) Державна мова Карпатської України – українська. 4) Барви державного прапора Карпатської України – синя та жовта.

5) Герб Карпатської України – тризуб. 6) Національний гімн – «Ще не вмерла Україна».

Президентом Карпатської України став А. Волошин. Але вже 14 березня 1939 року угорські війська вдерлися в Закарпаття. Німеччина дозволила їй анексувати Закарпатську Україну. Героїчний опір чинила Карпатська Січ – армія Карпатської України. Але Закарпатська Україна була окупована Угорщиною за підтримки фашистської Німеччини. А. Волошин разом з урядом змушений був емігрувати. У травні 1945 року радянська військова контррозвідка силоміць захопила в Празі А. Волошина і вивезла його до Москви. Він не витримав допитів і помер у Бутирській тюрмі.

Приєднання Волині та Галичини до складу урср

Згідно з Пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордон і вступили в Західну Україну і Західну Білорусію. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських земель. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоною армією майже без опору з боку Польщі. 26-28 жовтня 1939 р. відбулося засідання Народних Зборів Західної України. Народні Збори звернулися до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР із проханням "прийняти Західну Україну до складу СРСР, включити Західну Україну до складу УРСР і тим з'єднати український народ у єдиній державі". Це прохання було задоволене Верховною Радою СРСР і Верховною Радою УРСР. У грудні 1939 р. було створено Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Рівненську, Станіславську і Тернопільську області у складі УРСР, а наприкінці січня — початку лютого 1940 р. — 202 сільських та 4 міських райони.

Приєднання Північної Буковини та Південної Бессарабії до урср

27 червня Румунія оголосила загальну мобілізацію. У той же день Молотов заявив, що у випадку невиконання радянських вимог, війська перетнуть Румунську границю. оцінивши становище держави й пришовши до висновку про неможливість опору радянської армії, вирішила виконати вимоги СРСР. 28 червня рано-вранці радянські війська одержали наказ вступити на територію Бессарабії. У результаті з 30 червня по 3 липня вся Бессарабія була звільнена від Румунських військ. У цілому населення Бессарабії з радістю зустрічало війська. 3 липня відбувся парад радянських військ і народна демонстрація із приводу приєднання Бессарабії до СРСР у Кишиневу. У мінімальні строки були створені нові органі влади. По закінченні Другої Світової війни було підтверджено остаточне й безповоротне входження до складу Радянського союзу Бессарабії й Буковини. У рамках Паризької мирної конференції, Румунія й СРСР підписали мирний договір, у якому заявлялося про взаємне визнання радянсько-румунського кордону, встановленого угодою від 28 червня 1940 року, що закріпив за Радянським Союзом Бессарабію й північну Буковину.