Коренізація в урср

У квітні 1923 року ХІІ з'їздом РКП(б) було проголошено курс на коренізацію, тобто народам СРСР надавалися певні можливості для розвитку власних надбань (мови, культури), відбувалася підготовка національних кадрів. Іншою стороною такої гарної ззовні медалі була мета таких впроваджень - посилення впливу комуністичної партії у національних районах. Українізація є українським втіленням такої політики. Під час цього періоду представників української національності залучали до партійних та державних органів, установ. В свою чергу, в усіх установах і навчальних закладах, почали запроваджувати українську мову. Українською мовою видавалися газети, журнали й книжки, глибоко вивчалася національна історія. Окрім розвитку національної культури, були створені належні умови для розвитку культури й мови національних меншин, які проживали в Україні. Українців намагалися переконати в тому, що радянська влада – не окупаційна, а їхня власна. Російськомовних спеціалістів змусили вивчати національну мову. Мабуть, вперше російська інтелігенція відчула себе національною меншиною. українізація здійснювалася навіть за межами УРСР. Частка українців у КП(б)У за 7 років (1920-1927 рр.) зросла на 32 % . Було створено Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ), але згодом її було ліквідовано. Незважаючи на те, що коренізація в УРСР все-таки дала певні позитивні зрушення, справжнє поставлене завдання комуністів, бажання верхівки влади, пішовши зовсім іншими, ніж зазвичай, шляхами, затьмарити і отримати довіру українців, зводить практично їх нанівець.

Українізація поза межами урср

Як на українських землях в скл.Росії,так і на землях, що становлять собою природне її географічне продовження, —Кубані і Північному Кавказі з частиною Донщини, відбувався процес українізації. відкрилися українські школи, заклади середньої та вищої освіти, видавалися українські газети, працювало українське радіомовлення. Крім того в Катеринодарі засновано книгарню Державного Видавництва України і утворено союз українських пролетарських письменників СІМ (Село і Місто).У грудні 1932 р. була прийнята постанова Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) «Про хлібозаготівлі на Північному Кавказі». Ряд пунктів стосувався не заготівель, а національної політики. Українізація майже половини районів Північного Кавказу засуджувалася як «петлюрівська». Діловодство в радянських установах українізованих районів переводилося на російську мову «як більш зрозумілу для кубанців». Було передбачено негайну ліквідацію українських навчальних установ, припинявся випуск українських газет, ліквідовувалося українське радіомовлення.

Конституція урср 1937р

Після ухвалення 5 грудня 1936 р. другої Конституції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 1 січня 1937 р. текст нової української конституції опубліковано для обговорення. A 25 січня 1937 р. її затвердив XIV З'їзд рад УСРР. третя Конституція УРСР містила багато нових положень, статей, розділів та підрозділів і була демократичною за змістом і декларативною по суті. У ній розписано детально всі права і свободи, які надавалися громадянам, встановлено демократичну виборчу систему, проголошено побудованим соціалізм(при тотальній бідності населення), надано право вільного виходу УРСР зі складу СРСР без жодних гарантій і механізму реалізації цього права. Вперше з'явилася стаття про керівну і визначальну роль компартії у суспільстві і державі. Складалася Конституція 1937 р. з 13 розділів та 146 статей, які мали положення про суспільний (соціалістичний) лад, державний устрій, вищі і місцеві органи влади та управління УРСР і Молдавської АРСР, бюджет республіки, герб, прапор та столицю. Новими або окремими розділами були положення про суд і прокуратуру, основні права і обов'язки громадян, виборчу систему та порядок зміни Конституції. За нею змінилася назва держави з УСРР на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР), прапор (на ньому з'явився серп і молот), столиця (м. Київ). Вищим і єдиним законодавчим органом влади в республіці проголошувалася відтоді Верховна Рада УРСР на чолі з Президією та Головою Президії ВР. Вибори стали прямими, рівними, індивідуальними, при таємному голосуванні за одного кандидата. Закріплено також нову адміністративну структуру: область - район - місто - село (селище).