Входження усрр до складу срср.

Ще 25 грудня 1919 р. більшовицький уряд України проголосив федерацію з радянською Росією. 20 грудня 1920 р. підписано угоду між РСФРР та УСРР про військовий та господарський союз. Одна комуністична партія в обох державах була основою жорсткої централізації фактично єдиної державної системи. Але ліквідувати УСРР і відновити єдину неподільну імперію більшовики не наважилися, врахувавши досвід національного державотворення 1917-1920 pp., тому виникла потреба створити нову державну систему з новою назвою.У серпні 1922 р. створена в Москві комісія політбюро ЦК РКП(б) розробила проект об'єднання УСРР, РСФРР, а також Білоруської СРР та Закавказької СФРР в одну державу на підставі автономізації - як автономій у складі Росії. Але протидія проекту з боку республік привела до виникнення ідеї союзу республік на підставі створення єдиних союзних відомств (народних комісаріатів), які мали б безроздільну владу, однакову в усіх республіках, союзно-республіканських, що здійснюватимуть управління по лінії: центр - конкретна республіка, та республіканських, які діятимуть автономно, - кожне відомство лише в окремій республіці. Держава отримала назву Союз Радянських Соціалістичних Республік.VII Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові 10 грудня 1922 р. схвалив проект основ Конституції СРСР та Декларацію про утворення Союзу РСР. 30 грудня 1922 р. у Москві відкрився I Всесоюзний з'їзд рад, який: 1) ухвалив утворити нову державу із 4-х республік (БСРР, УСРР, РСФРР та ЗСФРР) під назвою СРСР; 2) затвердив Декларацію про утворення СРСР; 3) прийняв Союзний договір; 4) створив комісію для розробки Конституції СРСР; 5) створив органи влад нової держави - Всесоюзний ЦВК та Раднарком СРСР.Протягом 1923 р. ішла розробка та обговорення конституції союзної держави. її ухвалено II Всесоюзним з'їздом рад 31 січня 1924 р. на підставі Декларації та Союзного договору зі змінами і доповненнями внесеними союзними республіками. Вона остаточно юридично закріпила державні основи Союзу РСР, а Українську СРР - у складі цієї держави аж до 1991 р.

Згортання українізації

Процес українізації, запроваджений більшовиками згори як тактика зближення з українським народом, зустрівся з бурхливим процесом українського національного відродження, що йшло знизу вверх. Середина-друга пол. 1920-х років стали періодом значних зрушень у менталітеті українства, подоланні наслідків багатовікової русифікаторської політики, розширення сфери дії української мови, нового осмислення традицій, національних цінностей. Українізація сприяла поверненню в Україну значної кількості діячів культури, які з різних причин опинилися за кордоном. Все це привело до зростання впливу національної ідеї, що лякало Москву.письменник М.Хвильовий, який своїм гаслом «Геть від Москви» закликав до подолання провінціалізму української культури.нарком освіти Олександр Шумський різко засуджував російський шовінізм та централізм; економіст Михайло Волобуєв стверджував, що економічна політика СРСР заснована на нехтуванні інтересів України і є, по суті, колоніальною.

До певного часу московське керівництво, зайняте внутрішньопартійною боротьбою, не могло ефективно втручатися в українські справи. Та в міру зміцнення позицій Й.Сталіна, формування адміністративно-командної системи ситуація значно погіршувалася. бмежувалася самостійність України. Поступово розмивався закладений у Конституції 1924 р. розподіл компетенції Союзу та республіки, суверенітет якої ставав дедалі формальнішим. повсюдний наступ на українізацію. Звільнено з роботи 6лизько 4000 українських вчителів та 210 викладачів педагогічних інститутів. З 1938 р. в українських школах стало обов'язковим вивчення російської мови. Українська абетка, граматика і словник були максимально наближені до російських. Зменшувалася кількість українських шкіл, скорочувалися наклади україномовної продукції, закривалися українські театри тощо.Але найстрашнішим явищем став масовий терор. З кін. 1920-х років він набрав особливого розмаху і був спрямований насамперед проти української інтелігенції.