Нова Січ

Закладена українськими козаками, що переселилися до Туреччини після розгрому Запорозької Січі російськими і українськими військами 1709 р. Прагнучи з наближенням війни з Туреччиною надійніше захистити від ординців південні рубежі держави, російський уряд 1734 р. дозволив козакам повернутися на батьківщину й збудувати Січі Нову Січ — на одному з півостровів, що сильно виступав у Дніпро.. На відміну від Старої Запорозької Січі у Новій неабиякого значення надавали сільському господарству. Там розвивалося землеробство. Охочіше, ніж раніше, займалися скотарством і промислами. Січ була оточена господарськими садибами (зимівниками), які належали старшині й заможним козакам. Основна маса запорожців жила не на самій Січі, а в слободах. їх налічувалося понад 100. За традицією у Новій Січі зберігалася виборність кошового й курінних отаманів, різної козацької старшини. Однак ця демократія мала здебільшого показний характер. Усіма справами заправляли кошовий, старшина й багаті козаки. Військо Нової Січі поділялося на 38 куренів (загонів), завданням яких було оберігати південні рубежі від нападів татар і турків. Під час двох російсько-турецьких війн (1735—1739 і 1768—1774) запорозькі піхота й кіннота звитяжно билися з ворогом і значною мірою зумовили успіхи російської армії. Напр. травня — на поч. червня 1775 р. царське військо знищило НС.

Кирило Розумовський

1750-го року в Глухові Кирила Розумовського було обрано гетьманом Лівобережної України. За Розумовського українська старшина здобула високе становище. Судовоа реформа Розумовського: замість козацьких судів — сільського, сотенного, полкового та генерального — вводилося в 1760 р нові суди. Україну поділено на 20 повітів, і в кожному повіті були суди: земський — для цивільних справ, підкоморський — для земельних, гродський — для карних. Вищою інстанцією був Суд Генеральний. Усіх суддів вибиралося з місцевої старшини, яка дістала назву шляхетства. Реформи у війську: запроваджено муштру за зразком західноевропейським, удосконалено артилерію, введено однакове узброєння та уніформу. Освіта: в усіх полках заведено школи для обов'язкового навчання козацьких синів; крім загальної освіти, введено спеціальну військову освіту, заснував університет в Батурині. В 1764 проголошено маніфест, в якому повідомлялося, що Кирило Розумовський добровільно зрікся свого посту. Хоча це було зроблено для поновлення Малоросійської Колегії.

Друга Малоросійська колегія

Указом Катерини ІІ від 15 листопада 1764 року на Україні було ліквідоване гетьманство і створено Другу Малоросійську колегію на чолі з генерал-губернатором Петром Рум`янцевим, в руках якого зосередилася вся влада і перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам. Колегія складалась із 4 російських представників, 4 українських старшин, прокурора, 2х секретарів. Метою створення цієї колегії було прагнення Катерини ІІ до централізації та уніфікації державного управління, ліквідації залишків державної автономії українських земель, розповсюдження загальноімперських порядків і на українські землі. До основних заходів, які були проведені на українських землях Другою Малоросійською Колегією відносяться, по-перше, генеральний перепис Малоросії; введення рубльового податку, який потім був скасований і замінений на подушний податок; поширення на Україну російського кріпосного права; утворення на території Україні трьох намісництв – Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського, які за територією і організацією були ідентичні решті з 30 губерній імперії; скасування традиційного козацького полкового устрою і перетворення козацьких полків на регулярні кавалерійські російської армії. Це означало остаточну руйнацію традиційного українського устрою, та перетворення України на уніфіковану частину Російської Імперії.

в 1786 Малорос. Колег. припинила своє існування.