3.3. Перспективи розвитку конкурентної розвідки в Україні

Відповідно до результатів проведеного дослідження журналу Контракти, можна говорити про досить серйозну зацікавленість перших осіб українських компаній у послугах фахівців з конкурентної розвідки. Так, п'ята частина респондентів заявила про «високий», а 54% учасників дослідження про «помірний» ступені зацікавленості керівництва їхніх компаній у послугах КР. Наведені дані, свідчать про позитивні перспективи для фахівців і компаній, орієнтованих на надання послуг КР на українському ринку [86, c 36].

Ситуація, що склалася на нинішньому етапі ринкового розвитку України, призводить до поступової відмови від звичної категорії мислення: «навіщо мені конкурентна розвідка або розробка сценаріїв поглинання, лобіювання, якщо я можу дати хабар і все отримати».

Кажучи про потребу послуг КР для вітчизняного бізнесу, необхідно з'ясувати, які саме напрямки конкурентної розвідки вважаються українськими менеджерам найбільш важливими в рамках їхньої власної діяльності. Отримані дані зручно розділити на два основних блоки.

У перший входять два напрямки - збір інформації про стан ринку (цей напрямок згадали 74% опитаних) і збір інформації про положення справ у компаніях-конкурентах (про це сказали 64% респондентів) [86, c.37].

Інші напрямки діяльності конкурентної розвідки потребують приблизно 25-35% українських компаній. Це пошук подальших шляхів розвитку компанії, виявлення потенційних конкурентів, оцінка ризиків і кон'юнктура ринку, а також запобігання витоків конфіденційної інформації.

Пропоную детально оцінити ситуацію, яка склалася із конкурентною розвідкою в Україні.

Ключовим напрямком діяльності конкурентної розвідки в переважній більшості українських компаній є аналіз за принципом «тут і зараз», максимально наближений до сфери маркетингу й маркетингових досліджень. Отже, топ-менеджмент орієнтує підлеглих на інформаційно-аналітичну роботу, спрямовану на одержання максимально об'єктивного «зрізу ринку».

Тільки третина учасників дослідження думають, що їхня компанія стурбована майбутнім розвитком свого бізнесу. Напрямки КР, що ввійшли в другий блок, так чи інакше, пов'язані саме з майбутнім, тобто прогнозними оцінками й рекомендаціями. Можна зробити висновок, що поки український бізнес не стурбований стратегічними планами розвитку - поточна ситуація викликає в керівництва й власників компаній значно більше занепокоєння.

Таким чином, вітчизняні компанії залишають «за бортом» значний, а багато в чому й ключовий, набір функцій і послуг, які може надати конкурентна розвідка. При цьому загальний аналіз даних дослідження дозволяє припустити, що це відбувається не в силу яких-небудь причин негативного відношення до конкурентної розвідки, а через просте незнання менеджерами вищої ланки можливостей, що надає КР. Розв'язанням даної проблеми може стати або дохідлива і зрозуміла PR-компанія, націлена на популяризацію послуг конкурентної розвідки, або досвід, що вітчизняні фірми рано чи пізно здобудуть. Негатив даної ситуації полягає лише в тому, що здобуття даного досвіду може стати для деяких компаній занадто недешево.

Подібний погляд на стан справ, що склалися в сфері конкурентної розвідки в Україні, дозволяє прояснити нижченаведену ситуацію - коли учасників дослідження попросили оцінити можливу фінансову користь КР, були отримані дуже несподівані результати. Близько 60% респондентів думають, що інвестиції у конкурентну розвідку «швидше не виправдовують надії». Тільки 8% від всіх, що прийняли участь у дослідженні, думають, що КР цілком окупає вкладені в неї кошти. Таким чином, з одного боку, дослідження продемонструвало потребу в послугах конкурентної розвідки, а з іншого боку - більшість респондентів переконані у відсутності прямої фінансової користі від конкурентної розвідки [86, c.56].

Подібна розбіжність пояснюється, швидше за все, відсутністю чіткого і єдиного розуміння, що ж саме являє собою КР й які конкретно результати варто чекати від її фахівців. Багато в чому це пов'язане з неясністю для вищого керівництва компанії, хто саме повинен займатися конкурентною розвідкою.

Серед учасників ринку поширена стійка думка, що конкурентна розвідка є прерогативою винятково «великого бізнесу» і сенс витрачати на неї гроші є тільки в компаній з великим річним обертом. Лише деякі топ-менеджери вважають, що глобалізація економіки, поява нових інформаційних технологій (у першу чергу, розвиток мережі Інтернет і поява спеціалізованого пошуково-аналітичного програмного забезпечення) багато в чому зрівняли можливості конкурентів в одержанні необхідної вихідної інформації. Саме компанії, що свідомо програють лідерам ринку, одержали унікальну можливість розвитку бізнесу, тому що послуги й функції конкурентної розвідки стали доступні практично для всіх учасників українського ринку [87, c.77].

Н.Власовою був виявлений ряд факторів, що обумовлюють зростання ролі конкурентної розвідки в українських комерційних структурах :

- швидке зростання темпів ділового життя;

- інформаційні перевантаження;

- зростаюча конкуренція як з вітчизняними, так і з іноземними компаніями;

- збільшення агресивності конкурентів;

- сильний вплив на ринок держави;

- розгалуженість організаційної структури учасників ринку [88, c.72].

У числі основних послуг конкурентної розвідки, до яких прибігають вітчизняні підприємці,  - вивчення нових технологій, продукції і процесів, моніторинг змін у політичній, законодавчій й іншій галузях, що впливають на бізнес, відкритий погляд на свою діяльність.

У регіонах особлива увага робиться на потребі послуг конкурентної розвідки у сфері переділу ринку - захопленню влади у великих акціонерних товариствах й, відповідно, захисту від цих дій. Дана потреба диктується різким зростанням конкуренції й фіксованим становищем ринку.

У цілому, можна відзначити, що представники українського бізнесу ще недостатньо добре усвідомлюють потенціал конкурентної розвідки, зокрема, спектр послуг, що вона надає.

Спеціальний відділ конкурентної розвідки присутній тільки в 10% компаній, представники яких були опитані в ході дослідження. Відсутність служб конкурентної розвідки призводить до того, що топ-менеджмент українських компаній не в змозі об'єктивно оцінити ступінь своєї інформованості. Картина майбутнього, як правило, складається із простої екстраполяції результатів минулого досвіду (що в значній мірі обумовлено й більшістю методів, які застосовують вітчизняні маркетологи). Різкі зміни зовнішніх факторів до уваги практично не приймаються, що може призвести до недогляду сприятливих можливостей розвитку бізнесу або неуважності до нових загроз ринку. Відношення до конкурентної розвідки багато в чому залежить від того «першого фахівця», що почав виконувати функції КР на підприємстві й від того враження, що зробили дії даного співробітника [89, c.217].

Багато фахівців, для яких конкурентна розвідка стала лише додатковим функціональним обов'язком, займаються простим нагромадженням і систематизацією даних. Представники ряду компаній тісно пов’язували конкурентну розвідку і маркетингові дослідження. На думку керівництва, посада маркетолога-аналітика, потрібна сьогодні в більшості фірм і повинна закривати інформаційно-аналітичні потреби топ-менеджменту. Таким чином, з уваги випускається одне із ключових завдань конкурентної розвідки - забезпечення топ-менеджменту такою інформацією, що допомагала б вибрати найбільш оптимальний варіант конкретного управлінського рішення.

Не дуже висока думка вітчизняного топ-менеджменту стосовно користі конкурентної розвідки. Зміна ситуації можлива тільки тоді, коли вітчизняні бізнесмени зрозуміють, що КР надає їхній компанії, принаймні, реальні засоби знаходження конкурентних переваг, а також вибір стратегії розвитку компанії, заснований на оцінці, як загальної галузевої ситуації, так і конкурентної позиції фірми [2, c.23].

Найбільше керівники зацікавлені в аналітичних методах обробки інформації. Увага керівників до аналітичних методів обробки інформації підтверджує припущення про недостатню популярність «змістовної» сторони КР, а саме - обробки (а не просто збору) інформації й наданні практичних рекомендацій з конкретних управлінських проблем, вибудовування стратегії роботи компанії. Подібне положення справ, швидше за все, пояснюється саме недоліком кваліфікації й/або часу у фахівців, у чиєму веденні перебуває процес конкурентної розвідки.

Конкурентна розвідка у структурі українських компаній

За функції КР у вітчизняних компаніях відповідає відділ маркетингу або вище керівництво компанії (по 43% у кожному випадку) [92].

У першому випадку конкурентна розвідка розглядається тільки як складова частина маркетингу, а другий варіант взагалі суперечить змісту конкурентної розвідки, що саме повинна звільняти топ-менеджерів від ведення подібної роботи й надавати їм тільки змістовну інформацію.

У вітчизняному бізнесі практикується несистематизований збір інформації окремими співробітниками, як правило, маркетологами. Внаслідок цього й конкурентна розвідка починає сприйматися як складова частина маркетингу, з усіма наслідками, що випливають звідси, - неправильною оцінкою її цілей, завдань і результатів.

Виділяють наступні тенденції управління КР :

- Конкурентну розвідку провадить співробітник відділу маркетингу, на додаток до своїх основних функціональних обов'язків;

- Конкурентною розвідкою займається хто-небудь із вищого керівництва компанії;

- Конкурентною розвідкою займається співробітник провідного («головного») відділу компанії на додаток до своїх основних функціональних обов'язків;

- Конкурентна розвідка є основним функціональним обов'язком одного співробітника в рамках кредитного, виробничого відділів, маркетингових й юридичних служб, а також інших структурних підрозділів [90].

Подібна картина використання послуг конкурентної розвідки в українському бізнесі більш-менш схожа із ситуацією в іноземних компаніях, де, відповідно до думки Д.Прескотта й С.Міллера, програми конкурентної розвідки звичайно виконуються відділами маркетингу, планування, досліджень і розробок [5, c.214].

Дійсно, власна служба конкурентної розвідки на Заході, як правило, є тільки у великих компаній. Разом із тим, на відміну від України, там прийнято звертатися до незалежних консалтингових агентств, що спеціалізується на конкурентній розвідці. Крім зниження вартості проведення КР сторонні експерти, як правило, більш об'єктивні в оцінках і не прагнуть видати «бажаний для клієнта» результат і здатні виявити ті нюанси, на які службовці компанії-замовника просто не звертають уваги.

У нашій країні ринок зовнішніх послуг КР ще тільки зароджується. Консалтингових агентств, що займаються подібною практикою, в України не більше декількох сотень й їхня діяльність досить слабко відома у вітчизняному бізнесі-співтоваристві. Таким чином, у нас відбувається включення конкурентної до складу маркетингових, PR- або інших підрозділів, додання її «у навантаження» працівникам інших спеціальностей, що значно знижує як її статус, так й ефективність. Крім того, крім неповного виконання КР своїх функцій, працівникам, що ведуть конкурентну розвідку, доручають й інші, невластиві їм завдання - маркетингові дослідження, роботу із пресою або із проблемними кредитами тощо [91, c.24].

Подібне нерозуміння цілей і завдань КР, а також покладання її функцій на фахівців з інших відділів, як правило, призводить до збоїв вже на здійсненні першого кроку конкурентної розвідки - визначенні проблем власного підприємства й наявності інформації, що вже є в співробітників компанії. Фахівець з конкурентної розвідки, не маючи належний статус й зрозумілими для інших співробітників компанії повноваженнями, стикається із труднощами при спробі одержати відомості, необхідні йому для інформаційно-аналітичної роботи, від підрозділів своєї ж компанії. Співробітники неохоче діляться зібраною особисто ними інформацією, тому що найчастіше від цього залежить їхній власний статус і становище.

Навіть при бажанні керівництва організувати професійну службу конкурентної розвідки потрібен значний час. По оцінках Стенфордського дослідницького інституту (Stanford Research Institute), на організацію служби КР у банку потрібно біля п'яти років. Для багатьох українських компаній планування на такий строк являє собою проблему, і, природньо, така «малозрозуміла» й «невідомо, яку користь» структура, що приносить, як служба КР не вписується в довгострокові прогнози [88, с.167].

Висновки до розділу:

Проаналізувавши вищезазначені матеріали відповідно до поставлених завдань ми отримали наступні результати:

- Зростання ролі конкурентної розвідки обумовлюють пришвидшення темпів ділового життя, інформаційне перевантаження й відповідні труднощі з відокремленням важливої інформації від інформаційного шуму. З метою оперативного реагування на зміни у зовнішньому та внутрішньому бізнес середовищі підприємства, доцільно створити службу конкурентної розвідки.

- Забезпечення економічної безпеки є діяльність по оволодінню найважливішими умовами самореалізації економічного суб'єкта. Відповідно ідентифікація цих умов, відстеження змін в обстановці, вивчення й прогнозування активності інших суб'єктів, що прагнуть опанувати цими умовами, саме те, що є сутністю ділової розвідки, допомагає ефективно управляти такою діяльністю й підвищує рівень безпеки.

- Зараз ринок все більше набуває структурований, цивілізований характер. І тепер навіть для малого бізнесу, щоб відносно спокійно прийняти рішення: йти в той чи інший регіон, розвиватися, вкладати гроші, потрібне попереднє інформаційне опрацювання.