14. Зобовязання у сфері довірчого управління.

Відповідно до ЦК, право довірчої власності є особливим видом права власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Основні особливості права довірчої власності полягають: у здійсненні його особисто довічрчим власником виключно для досягнення мети управління майном, визначеної установником. За своєю природою довірча власність є належним довірчому власнику речовим правом, обтяженим зобов’язанням діяти в чужих інтересах.

На право довірчої власності поширюються положення ЦК про поняття і здійснення права власності. Довірчий власник здійснює належне йому право на річ за власною волею, незалежно від волі інших осіб, з обмеженнями своєї діяльності, встановленими законом або договором.

Право довірчої власності може встновлюватися для досягнення різних цілей: забезпечення виконання зобов’язання, досягнення комерційної, благодійної чи іншої мети.

Учасниками відносин фідуціарної власності виступають установник (фідуціант), довірчний власник (фідуціарій) і вигодонабувач (бенефіціарій).

Довірча власність виникає на підставі договору управління майном або в силу прямої вказівки закону

Підставою припинення довірчої власності може бути досягнення мети, для якої майно передавалося в довірчу власність, а також за ініціативою установника у випадку неналежного виконання довірчим власником умов договору.

За цільовим призначенням виділяють два основних види довірчої власності: з метою забезпечення (забезпечувальна ДВ) і з іншою соціально-корисною метою (номінальна ДВ).

Особливість довірчої власності полягає в існуванні залежного характеру й наявності обмежень при здійсненні права власності довірчим власником. Довірчий власник набуває юридично повне право власності, з одночасною втратою цього правового титулу установником, який передає належне йому на праві власності майно для досягнення конкретно встановлених цілей в інтересах визначених осіб. Замість втраченого права власності установник може набувати виключних прав контролю, надання згоди на розпорядження та\або відчуження майна до закінчення відносин довірчої власності.

Установник також володіє реальним правом вимоги зворотного повернення титулу власності від довірчого власника або від третіх осіб, які незаконно заволоділи цим майном, з моменту виникнення обставин, настання яких припиняє право довірчої власності.

15. Зобовязання у сфері корпоративних відносин.

Нормативні визначення корпоративних прав міститься у Законі "Про акціонерні товариства", ГКУ та інших законах. Вперше нормативне визначення терміну "корпоративні права" з'явилося саме в законі «про оподаткування».

Натомість ГК міститься інше і визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською орг-цією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної орг-ції та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації (підстава виникнення корпоративних прав) отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак — і пов'язані з цим можливості, що гарантуються законом.

Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види: а) основні корпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації , включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації);  б) спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті господарювання певної організаційно-правової форми або з певним видом виключної діяльності та закріплюється відповідними нормами ЦК;  Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право акціонерів/учасників фондової біржі, створеної у формі АТ  чи ТОВ, брати участь у торгах в) локальні

У ЦК відсутні норми, спеціально присвячені корпоративним правам та корпоративним відносинам. Але ЦК оперує поняттями «участь у господарському товаристві», «членство у виробничому кооперативі», «права учасників господарського товариства», «права членів виробничого кооперативу».

Ознаки корпоративних прав:

1) ці права можуть належати будь-якій фізичній або юридичній особі, Але згідно ГК України, Законом „Про оподаткування прибутку підприємств” можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення;

2) ці права зумовлюються належністю особі частки в статутному фонді (майні) господарської організації

3) ці права  включають трійку "базових прав":

- право на управління господарською організацією;

- право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної господарської організації;

- право на отримання активів даної господарської організації в разі її ліквідації,

-а також можуть включати інші права, передбачені законом або установчими документами. 

Можуть виникати у разі:

1) заснування господарської організації 2) набуття особою вже існуючих корпоративних прав на підставі вчинення правочинів, спадкування, рішення суду

Коссак В.М.: Не правильним є твердження коли вживають таке поняття, що до товариства переходить частка особи яка вийшла з нього, бо товариство є власником всього майна, яке передали йому засновники чи учасники, але взамін них виникають корпоративні права. Тому не може саме товариство мати до себе корпоративне право.