11. Зобовязання у зовнішньоекономічній сфері

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну д-сть” під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній д-сті.

Суб’єкти ЗЕД діяльності мають право укладати будь-які ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України .

Звертає на себе увагу формулювання визначення ЗЕ договору в Законі. У ньому вказується, що суб’єктом укладення даного договору є “суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності”. Суб’єкти ЗЕ діяльності мають право здійснювати ЗЕ д-сть лише після держ. реєстрації їх як учасників ЗЕ д-сті, що здійснює Мінекономіки (ст. 5 Закону). Таким чином, лише той суб’єкт, який у передбаченому законодавством України порядку зареєстрований суб’єктом ЗЕ д-сті, має право на укладення такого договору. Про це також йдеться в ст. 6 Закону, де зазначається, що суб’єкти, які є сторонами ЗЕ договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору, де поряд з іншими умовами (наявність реєстрації юридичної особи, правоздатність та дієздатність фізичної та юридичної особи тощо) повинна бути реєстрація суб’єктом ЗЕ діяльності.

ЗЕД договір (контракт) є консенсуальним і укладається в письмовій формі Письмова форма є важливою в тому плані, що додатково розширює можливості З договору. Так, внаслідок здійснення діяльності з підакцизними товарами на оригіналі ЗЕ контракту ДПА робиться відмітка про кількість виданих акцизних марок, які необхідні для товарів, які  імпортуватимуться в Україну через деякий час, виходячи з умов ЗЕД договору (контракту). На “зворотному шляху”, а саме при ввезенні алкогольних напоїв на територію України, у контракті ДПА робиться відмітка про кількість завезених товарів, що маркуються. При цьому, якщо товар ввозиться кількома партіями, відмітка робиться про кожну партію. Як бачимо, якби не була додержана письмова форма ЗЕ договору (контракту), здійснення такої діяльності було б юридично не можливим. Форма ЗЕ угоди визначається правом місця її укладення. Так, якщо угода була укладена за правом іноземної держави у формі, яка не передбачена законодавством України, то даний договір не може бути визнаний недійсним.Відповідно до ст. 383 ГК України Кабмін з метою забезпечення відповідності ЗЕ договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.

ПРОБЛЕМА МОВНОГО БАРЄРУ!!!!!!! виходячи із норм українського законодавства, можна говорити про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України з іноземною стороною має укладатися українською мовою та мовою іншої сторони, тобто іноземною мовою. Відтак, ЗЕ договір (контракт) постає як текст, що укладаються різними мовами, і тому є багатомовним.

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СУБЄКТІВ!!!!! Із нормативного визначен­ня ЗЕ договору випливає, що нібито його сторони завжди є суб'єкти господа­рювання, насправді це не так. Наприклад, ЗЕД може мати вияв у створенні суб'єктами ЗЕ дія­льності банківських, кредитних та страхових уста­нов як за межами, так і на території України, а також підприємницька діяльність на території України та за її межами, пов'язана із наданням ліцензій. У свою чергу, для того, щоб укласти установчий чи ліцензійний договори, сторонам не потрібно мати статус суб'єктів господарювання.

12.Зобов’язання в інвестиційній сфері Згідно з Закону України “Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який іменується інвестиційним договором - це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту. В результаті наукових досліджень виявлена основна відмінність інвестиційного договору від інших цивільно-правових договорів, якою є досягнення кінцевої мети, а саме – здійснення інвестицій та одержання прибутку. На інвестиційні договори поширюються (крім загальних цивілістичних норм) положення ГКУ , ЗУ“Про зовнішньоекономічну д-сть”, а також ЗУ«Про режим іноземного інвестування», Про інвестиційну діяльність

Умови : Предмет. сторони договору - інвестором і реципієнтом , Ціна,Строк.

Правовий зв’язок інвестора і матеріального об’єкта інвестиційного правовідношення – інвестиційний титул, що поділяється на первинний інвестиційний титул, який відбиває зв’язок інвестора з вкладеними ним цінностями до моменту вкладення, і вторинний – після вкладення.

До цивільно-правових інвестиційних договорів відносяться договори про спільну інвестиційну діяльність, установчий договір, договір на придбання акцій на первинному ринку цінних паперів не в процесі приватизації, ліцензійні угоди, договір франчайзингу, лізингу, кредитний договір і деякі договори на надання послуг як інвестиції. Кредитний договір є інвестиційним договором, який закріплює позичкову форму інвестування з умовою вкладення коштів в об’єкти підприємницької діяльності. Договір підряду на капітальне будівництво не є суто інвестиційним, тому що відносини по ньому не носять двостороннього інвестиційного зобов’язуючого характеру. Одна сторона (інвестор) дійсно бажає вкласти кошти в реальний об’єкт інвестування (основні фонди) шляхом здійснення нового будівництва чи реновації. Інша сторона – підрядник, зовсім не має на меті реалізацію інвестиції й одержання прибутку від її використання, її інтерес обмежується лише своєчасним здійсненням будівництва об’єкта.

Інвестиційною угодою з особливим суб’єктним складом є договір між приватним інвестором і державою або територіальною громадою, в якому визначаються умови допуску і функціонування приватного інвестора в даній країні або на даній території, взаємні права й обов’язки вкладника капіталу і держави (територіальної громади). Такими угодами є концесійні угоди та договори про реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні (39 ГК України).

Що стосується договорів про реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні, то такі договори не можна суворо віднести ні до цивільно-правових договорів, ні до адміністративних актів і тому вони теж мають особливий суб’єктний склад. Такий договір є специфічним тому, що

1. його суб’єктами є суверенна держава або територіальна громада та приватний інвестор;

2. предметом угоди є не майнові відносини, а пільги і гарантії в межах території даної держави;

3. угода укладається на підставі спеціального дозволу державних органів, що передбачає надання конкретному інвестору спеціального правового режиму.

Проблема полягає в нестабільності законодавства, це полягало в погіршенні становища інвесторів.

13. Зобов’язання в сфері виконання науково-дослідних робіт За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт підрядник(виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Х-ка договору: двосоронній, консенсуальний, оплатний та укладається у простій письмовій формі. Істотними умовами договору є: - предмет(одержані в процесі проведення фундаментальних або прикладних наукових досліджень наукові результати, зокрема: нові знання, відкриття, винаходи). Проблема: виконання науково-дослідних робіт пов’язане з процесом пізнання невідомого, носить елемент невизначеності, а тому не завжди в такому договори можна встановити його предмет конкретно. Тому розв’язати цю проблему сторони можуть шляхом окреслення переліку видів робіт, напрямів робіт, напрямів та рівня майбутніх досліджень, загальних вимог, яким повинен відповідати результат. – ціна (складається з винагороди виконавцю, обов’язкових платежів та витрат на виконання робіт та встановлюється, як правило, у погодженому сторонами кошторисі) - строк виконання робіт складається з моменту їх початку та кінця. Метою науково-дослідних робіт є науковий результат, який може мати як позитивний так і негативний характер.Тому договір на виконання згаданих робіт можна вважати виконаним належним чином незалежно від того, буде результат позитивним або негативним.

На відміну від розглянутого договору на виконання науково-дослідних робіт, під час виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт результат має бути обов'язково позитивним. Відсутність позитивного результату має розцінюватись для другої групи договорів як відсутність належного результату, тобто невиконання договірного зобов'язання. Слід зазначити,що відомості про предмет договору на виконання дослідних робіт, є конфіденційною інформацією, обов’язок по забезпеченню схоронності якої покладається як на замовника і виконавця.

Інколи ці договори відносять до підрядних, але х-тер робіт, що виконуються за цими договорами, і особливо їх результати істотно різняться. У підрядних договорах на виконання звичайної роботи завжди мають бути чітко передбачені конкретні результати цих робіт, чого немає у договорах на виконання науково-дослідних робіт. Схожість є і з ліцензійним дог., але предмет ліцензійного договору – готові результати науково-технічної діял., а предмет договору на виконання науково-дослідних робіт – лише розробка, створення цих самих результатів.