6. Довіреність і договір доручення як підстава виникнення зобовязань.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Сфера застосування договору доручення в цивільному обороті досить широка. Договір доручення належить до консенсуальних, платним і безоплатний, двосторонній

Предметом договору доручення можуть бути тільки юридичні дії повіреного — підписання документів, укладення угод, фактичні дії —не мають самостійного значення,вони є умовою належного виконання договору доручення.

Слід зазначити, що дії повіреного щодо третіх осіб, здійснені в межах повноважень, визначених договором, створюють або припиняють права та обов'язки безпосередньо для довірителя. Сам повірений, як представник, ніяких прав та обов'язків із правочинів, здійснених третьою особою, не набуває. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами.

Довіреність- це документ, який засвідчує повноваження повіреного для підтвердження обсягу його повноважень у відносинах з третіми особами.

Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Довіреність може охоплювати лише частину юридичних дій, обумовлених у договорі доручення.

Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя. Форма довіреності має відповідати формі договору. Строк у договорі доручення визначається з урахуванням характеру доручення, яке має реалізовувати повірений. Якщо повірений невиконує доручення у строки, визначені договором, прострочення тягне за собою відшкодування збитків, виплату неустойки, якщо це передбачено договором.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, мають бути правомірними,конкретними та здійсненними.  Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Договір доручення має багато спільного з договором комісії, який історично виник як вид договору доручення у торговельному обороті.( договору доручення - повірений виступає від імені довірителя, у договорі комісії комісіонер — сторона, яка виконує договір, виступає в інтересах комітента, але від власного імені)

7. Договір зберігання

Договір зберігання належить до договорів про надання послуг. Договір зберігання являє собою дію, направлену на передання майна у власність із наступним обов'язковим поверненням. За договором зберігання одна сторона(зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

-двосторонній; -реальний (може бути консенсуальним); -відплатний

Сфера застосування договору зберігання визначається з урахуванням його суб’єктного складу та об’єктів зберігання.

За цим критерієм договір зберігання поділяється в ЦК України на певні види:

1.загальний договір зберігання; зберігання на товарному складі; 2.зберігання у ломбарді; 3.зберігання у банку; 4.зберігання у камерах схову організацій, підприємств транспорту; 5.зберігання у гардеробі організацій, 6.зберігання речей пасажира під час перевезення; 7.зберігання речей у готелі; 8.зберігання речей, що є предметом спору;

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Так напр товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (яке є цінним папером).

На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа.

Істотними умовами договору зберігання є: предмет,(речі як визначені індивідуальними, так і родовими ознаками.), плата.Строк.Сторонами у договорі є зберігач та поклажодавець

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання невстановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Обов’язки зберігача:

1) прийняти річ на зберігання;2) зберігати річ протягом строку дії договору;3) забезпечити схоронність речі;4) виконувати свої обов’язки за договором особисто;5) не користуватися річчю, переданою на зберігання, та не передавати її у користування іншим особам, без згоди поклажодавця;8) повернути річ на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання не закінчився.

Обов’язки поклажодавця:

1) відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання;2) вносити плату за зберігання у строки, встановлені договором;3) забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання;4) відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі.

Гроші можуть бути предметом договору зберігання, якщо вони не знеособлюються. У противному випадку вірніше визначати правочин як договір позики. Від договору позики, зберігання відрізняється тим, що за договором позики переходить право власності, а при зберіганні — зберігач не має права здійснювати у відношенні речі права власника, не може розпоряджатися переданими йому речами, а повинний їх зберігати.