46.Правове регулювання лізингу

Дог.лізингу належить до групи договорів передання майна у користування, за яким одна сторона (лізингодавець)передає або зобов’язується передати(лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбанек лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингооденржувачем специфікації та умов(непрямий лізинг), на певний строк і за всановлену плату. Х-ка: двосторонній,реальний(прямий лізинг), консенсуальний(непрямий), відплатний. Сфера застосування дог.лізингу визначається з урахуванням 2 критеріїв: - умов придбання лізингового майна; - особливостей здійснення лізингових операцій. За умовами придбання виділяють:

• прямий лізинг(якщо лізингове майно було придбане без попередньої домовленості)

• непрямий (лізингове майно було спеціально придбане у продавця(постачальника)за попередньою домовленістю).

За особл. здійснення лізингових операцій: - фінансовий лізинг, –за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування останньому на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Відпвідно до ЗУ “Про оподаткування прибутку з підприємств” - оперативний лізинг – за яким лізингодавець передає на строк або амортизується(зношується) 75% вартості та орендар зобов’язується придбати предмет лізингу протягом дії дог. або на момент закінчення його дії.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу(неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці);

• строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

• розмір лізингових платежів;

• інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В юридичній літературі обґрунтовуються різні погляди щодо правової природи договору лізингу. Найбільш поширена — договір лізингу є різновидом майнового найму, але оскільки ним опосередковується підприємницька діяльність з передачі майна в користування, він близький до оренди. Тому до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей законодавства про лізинг.

Форми здійснення лізингу: зворотний, пайовий, міжнародний.

Обов'язки сторін лізингових відносин визначаються законодавством і договором. Відповідно до ст.14 Закону про фінансовий лізинг, лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі окремого договору ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу може здійснюват ися продавцем (постачальником). Це зумовлено тим, що продавець (постачальник) є, як правило, виготовлювачем устаткування, машин, транспортних засобів та ін. і відповідно може кваліфіковано здійснити обслуговування І ремонт предмету лізингу.