43. Послуга як об”кт зобов”язальних правовідносин

Окремим о”єктом цивільних прав є послуги. Послуга є різновидом правомірних дій і трактується як діяльність, здійснювана з метою виконання цивільного обов'язку і не пов'язана зі створенням матеріального блага.

Послуги, що надаються один одному учасниками цивільного обігу, різноманітні,види:

1)послуги фактичного характеру (перевезення), 2)послуги юридичного характеру (доручення, комісії) 3)змішані послуги фактичного і юридичного х-ру(діяльність експедитора, банківський вклад).

Іноді ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга — це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет

Проте такий підхід видається неправильним. Результат дій (роботи) є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат. Об'єктом тут може бути як матеріальний, так і нематеріальний результат.

Послуга, на відміну від роботи, являє собою дії чи діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (наприклад, діяльність зберігача, комісіонера, перевізника тощо). Слід мати на увазі, що деякі послуги можуть мати матеріальний результат, але цей результат невіддільний від самої дії чи діяльності.

Відповідно договори про наданя послуг у системі договірних зобо”в’язань становлять самостійну групу цивільно – правових договорів. За договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов”язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.Із цього визначення випливає, що основний юридичний результат, на який спрямовані договори про надання послуг, полягає у наданні послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.Тобто надання послуги передбачає вчинення виконавцем певної дії або здійснення ним певної діяльності. Характерною ознакою цих договорів є те, що послуга споживається у процесі її надання. Тобто корисний ефект послуги полягає у самій дії(діяльності), яку здійснює виконавець.

44. Послуги в сфері страхової діяльності

Посередницька діяльність також виникає у сфері страхування ( ЗУ « Про страхування») Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім:

- договорів страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), в разі коли об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- договорів перестрахування з додержанням вимог цього Закону. 45. Правова природа зобов’язань в сфері спільної сумісної діяльності

Ознаки зобов’язань в сфері спільної сумісної діяльності:

- Головною класифікаційною ознакою цих зобов'язань виступає спільна діяльність осіб для досягнення будь-якої загальної мети, що не суперечить законові .

- Ці зобов'язання дуже часто об'єднують більше двох учасників. Причому кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає водночас як боржник і як кредитор.

- У зобов'язаннях за спільною діяльністю майно часто об'єднується у спільну власність.

- Іншою характерною особливістю зобов'язань за спільною діяльністю є наявність у сторін загального інтересу; зобов'язання за спільною діяльністю мають чіткий організаційний характер; Зобов'язання за спільною діяльністю часто мають тривалий характер із зазначенням строку або з невизначеністю строку їх дії.

- Важливою рисою зобов'язань за спільною діяльністю є їх особистий характер.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Вказаний договір є дво- або багатостороннім.Сторонами договору можуть бути фізичні та юридичні особи.Договір про спільну діяльність має консенсуальний характер.Вважається укладеним після досягнення згоди сторін.Є безоплатним.

Є дві підстави об'єднання осіб для ведення спільної діяльності: об'єднання вкладів учасників або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.Істотною умовою договору є визнання порядку покриття витрат та збитків учасників,що виникають при виконанні договору.

Загальна ознака всіх договорів про спільну діяльність, а саме — спільна діяльність для досягнення загальної мети.

Найпоширенішим договором про спільну діяльність є договір простого товариства. Сторонами або учасниками договору простого товариства можуть виступати всі суб'єкти цивільного права. Щодо загальної мети такого договору, то нове законодавство України припускає як господарську, так й іншу (зокрема, благодійну чи науково-дослідну) мету такого співробітництва.

Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консенсуальними договорами, оскільки для укладення їх досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та здійснення спільних дій.

На підставі аналізу договорів простого товариства можна констатувати, що вони можуть бути як оплатними, так і безоплатними.

Сторони договорів простого товариства можуть мати на меті як одержання прибутку, так і досягнення іншого результату (ст.1132 ЦК), зокрема соціального ефекту. У зв'язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, що передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).

Договори простого товариства поділяються на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та Іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність).

Договори простого товариства на вимогу ЦК укладаються у простій письмовій формі.

Предметом договору є той результат, на досягнення якого спрямовані дії учасників з об'єднання вкладів та спільної діяльності. Строки здійснення учасниками вкладів узгоджуються у договорі.

При укладенні договору простого товариства визначається порядок ведення спільних справ учасників. Під останнім розуміють переважно представництво інтересів товариства зовні.

ЦК виділяє три форми ведення спільних справ учасників: а) від імені учасників вправі діяти кожний; б) справи ведуться спеціально призначеними учасниками; в) справи ведуться спільно всіма учасниками. В останньому випадку для вчинення правочину необхідна згода всіх.