34. Класифікація зобов’язань з договорів про передачу майна у власність

Систему договорів з передачі майна у власність становлять:

1.Купівля-продаж — за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

* Роздрібна купівля-продаж * Поставка * Контрактація с/г продукції * Постачання енергетичними та ін. ресурсами через приєднану мережу

2.Міна — за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар

3.Дарування — за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність

4.Рента — за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі

5.Довічне утримання — за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

6.Спадковий договір— за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача

I. За ознакою поділу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язанні:

* Односторонні (дарування)

* Двосторонні (купівля-продаж)

II. Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування:

* Відплатні (поставка, міна, контрактація, купівля-продаж, довічне утримання)

* Безвідплатні (дарування)

III.Залежно від способу завершення укладення:

* Консенсуальні (купівля-продаж, міна)

* Реальні (дарування)

IV. За формою:

* Усні (договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення)

* Письмові (дог. дарування майнового права, дог. дарування рухомих речей, які мають особливу цінність)

* Письмові з нотаріал. посвідченням (договір дарування нерухомої речі, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян)

* Письмові з нотар. посвідченням та держ. реєстрацією (договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти)

Як окремий вид договорів ЦК виділяє публічний договір (роздрібна купівля-продаж)

36. Найм як підстава виникнення зобов’язань

Найм належить до групи договорів про передання майна у тимчасове користування.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За загальною характеристикою договір майнового найму є:

1) двосторонній — при укладенні договору в обох сторін виникають двосторонні обов’язки 2) консенсуальний; 3) відплатний.

Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.), та об’єктів найму.

За цим критерієм договори найму поділені в ЦК України на певні види:

1) д. піднайму;2) д. прокату;3) д. найму земельної ділянки;4) д. найму будівлі або іншої капітальної споруди;5) д. найму т/засобу;6) д. оренди держ і комунал майна;7) д. найму житла.

До джерел правового регулювання договору найму належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства): ЦКУ, ЗКУ,ЖКУ; ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»; «Про оренду землі» Пост КМУ «Про деякі питання оренди земель»

Укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Форма договору найму повинна відповідати загальним положенням про форму правочину (ст.ст. 205-209 ЦК).

Сторонами у договорі є наймодавець (орендодавець) (власник речі або особа, якій належать майнові права; також особа, уповноважена на укладення договору найму) та наймач (орендар).

Зміст договору найму складають його умови.

Предмет — річ яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ); можуть бути майнові права

Відплатність за договором — за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений—визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Форма: грошова чи натуральна(встановлюється договором).

Строки у договорі найму — укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Ст. 763

Ризики у договорі найму. Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

ПРОБЛЕМИ:

1. Ч. 2 ст. 777 ЦК

Наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Проблема в тому, як оспорити договір, якщо наймодавець порушив переважне право наймача на придбання речі, та продав цю річ іншій особі.

Потрібно визнавати такий договір (правочин) недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК та ч.1 ст. 203 ЦК, як такий, зміст якого суперечить ЦК (положення про спільну власність застосувати до наймача не можна)

2. Ст. 785 ЦК

1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

2. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Є проблема із вирахуванням такої неустойки (наприклад, як визначити період, за який нараховувати ).

Ч. 1 ст. 550 ЦК: Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.