22. Колективний договір: призначення, структура, зміст, процедура укладання.

Колекти́вний до́гові́р— угода між власником або уповноваженим ним органом і профспілковими чи іншими уповноваженими ними органами або представниками трудящих, обраних та уповн. трудовим колективом, що має на меті рег. виробн., трудових і соц.-ек. відн., а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колект. дог. визн. сторони. У ньому передб. взаємні зобов'язання сторін щодо рег. виробничих, трудових, соц.-ек. відн., зокрема: •зміни в орг. виробн. і праці; •забезп. прод. зайнятості; •нормування оплати праці; •встан. форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат; •встановлення гарантій, компенсацій, пільг; •участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації; •встановлення режиму роботи і відпочинку; •умов і охорони праці; •забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації відпочинку працівників. Порядок ведення переговорів з питань розроблення, укладання або внесення змін до колективного договору визначається сторонами й оформлюється відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору, утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Робоча комісія готує проект колективного договору із урахуванням пропозицій, які надійшли від працівників, трудових колективів, і приймає рішення, що оформлюється відповідним протоколом. Колективний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін. Після підписання колективного договору він має бути зареєстрований у державній адміністрації у порядку, передбаченому Постановою Каб. Мін. України № 225.

23. Сучасний механізм функціонування ринку праці (рп): суб’єкти, об’єкти, засоби впливу.

РП — сис сусп відносин, пов'язаних з купівлею/продажем товару «роб сила» + це сфера працевлаштування, формування по­питу й пропозиції на роб силу. Об\эктом куп/прод на РП є послуги праці, які реалізуються в процесі виробн, а після його завершення дістають ринкову оцінку. Ринок оцінює саме реальний внесок праців у ств продукції. Суб\єкти РП учасники процесу праці:1. праців як власники роб сили і продавці послуг праці, 2. роботодавці як покупці цих послуг і 3. держ як регулятор і координатор цього процесу, яка викон фу-ії щодо регул відносин між ними на підставі законів, що гарант всім працезд особам працезд віку: право здійсн будь-яку законну ек діяльність , захист від дискримін при наймі на роботу і звільненні , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів тощо, а також визнач основ завд держ служб , інших міністерств і соц партнерів у регул РП. Працівники = зайняті + безроб. Всі заходи впливу поділ на актив та пасив. Активна політика — спрямована на забезпеч роботою не зайнятих активних громадян і реалізується за допомогою таких інстр, як Держ та регіонал програми зайнятості нас-ня - це комплекс організац-ек і правових дій, безпосередньо впливаючих на зміну кон’юнктури РП. Пасивна політ держ в галузі зайнятості передбачає її відповід за становище найм прац і роботодавців на РП. У цьому випадку форм своєрідний ринк держ патерналізм. Заходи: реєстрація та облік безроб і незайнятих громадян, які шук роботу; організація сис надання допомоги по безроб; здійсн грош і не грош форм підтримки безроб і їх сімей. Конюнктура ринку визначає рівні ЗП та зайнятості в ек.