78. Мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія. Процедури та порядок встановлення мінімальної заробітної плати

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язкова на всій території України для підприємств всіх форм власності і господарювання.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік, визначеним шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ним органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладання Генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги за згодою сторін колективних переговорів. Мінімальний розмір ставок заробітної плати, як мінімальні гарантії оплати праці, визначається Генеральною угодою.

Мінімальна заробітна плата у найбільш

загальному визначенні — це мінімальна величина грошової винагороди, яку одер-

жує працівник за роботу протягом певного робочого часу (години, дня, тижня, мі-сяця). Ця величина може бути як фактичною, так і регламентованою (фіксованою).

Фактична мінімальна заробітна плата визначається за даними статистичної звітно-сті або обстежень домогосподарств. Регламентована мінімальна заробітна плата встановлюється законодавчими актами або угодами (договорами), які укладаються між сторонами соціального партнерства і є гарантованою винагородою, найнижчою межею заробітної плати.

79. Тарифне нормування заробітної плати: призначення та зміст

Тарифне нормування ЗП – це основа тариф моделі орг-ї ЗП, котра застос на більшості підпр не бюджетного і на всіх підпр бюджетного сектору ек-ки. Тариф нормув ЗП передбачає викор сукупності норм праці(часу, виробітку, чисельності обслуговування) та норм оплати (тарифні ставки, посадові оклади, розцінки, доплати, надбавки). Тариф нормув оплати праці як складова орг-ії ЗП здійснюється за доп тариф системи. Тариф система відобр поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Проф хар-є трудову д-сть і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теорет знань і практ навичок. Спец-ть від- обр внутрішньопроф поділ праці. Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практ навичок. За доп тариф сітки, що є основою регулювання проф. – кваліфікаційного поділу та руху роб . сили , можна встановити рівні серед кваліфікації робітників та складності роботи. Для правильного викор роб сили на підпр під час планування чис робітників, перетарифікації робіт великого значення набуває зіставлення сер розряду робітників і робіт. Ці величини мають відповідати один одному. Якщо сер розряд робіт випереджає сер розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння вир потужностей, втрат роб часу, випуску бракованої продукції. Головне призначення тариф нормув ЗП – диференціація ЗП за низкою об’єктивних чинників. Основними тарифоутворювальними чинниками є складність робіт і уміння працівників виконувати ці роботи, тобто кваліфікація. До тарифоутв чинників треба віднести значимість певного виду д-сті чи вир-ва для підпр, галузі, регіону чи країни в цілому. Отже, тариф нормув має на меті розроблення сукупності нормативних док, за доп яких установлюється рівень основної ЗП працівників підпр, залежно від класифікації складності обов’язків, робіт, умов праці та значимості певного виду д-сті.