76. Ринкова кон’юнктура як регулятор заробітної плати.

Формування заробітної плати як ціни товару «послуги робочої сили», як і будь-якого товару, здійснюється на ринку, а конкретно — на ринку праці. Ринок праці — це та складова ринкової економіки, де формується суспільна оцінка різних видів послуг робочої сили. Вона являє собою не що інше, як середньостатистичну заробітну плату в різних галузях, регіонах, за категоріями працівників, професійно-кваліфікаційними групами, залежно від віку, стажу, статі тощо. Середньостатистична ЗП вик. соц. партнерами як орієнтир для формування тарифної системи, проектування середнього рівня ЗП праці конкретної проф.-кваліфікаційної групи прац.. Уже це дає підстави розглядати ринкове саморегулювання як елемент орг. ЗП, що являє собою процес систематичного самостійного коригування ЗП. Складовою ринкового саморегулювання ЗП є кон’юнктура ринку праці. Ринок праці є системою, котра постійно прагне до підтримки балансу поп. і проп. Для його досягнення необхідно, щоб ЗП як основна складова ціни послуг робочої сили формувалася з урахуванням стану ринку праці.

Вплив механізму взаємодії поп. і проп. на рівень ЗП найнаочніше можна простежити на конкурентному ринку праці, для якого характерним є: велика кількість підпр., які конкурують між собою за найм робочої сили певної проф.-кваліфікаційної групи; велика кількість прац., які мають однакову кваліф. і незалежно один від одного пропонують конкретний вид послуг роб. сили; брак диктату як з боку роботодавців, так і з боку найманих прац. за встановлення ринкової ставки ЗП. Невідповідність поп. і проп. на конкурентному ринку праці спричиняє підвищ. або зниж. ціни послуг роб. сили відносно їхньої вартості. Якщо ЗП як форма ціни послуг робочої сили на конкурентному ринку праці виявиться вищою за рівноважне знач., то виникне надлишок пропонування робочої сили, що буде спонукати роботодавця до зниження рівня оплати праці. І навпаки, заниження заробітної плати щодо її конкурентної величини призводить до дефіциту робочої сили, необхідної для виконання обсягів виробництва, запланованих роботодавцем.

77.Система державного регулювання заробітної плати.

В умовах ринкової економіки розвиток заробітної плати полягає в подальшій її диференціації та індивідуалізації на основі повного врахування як індивідуальних результатів праці, так і особистих ділових якостей, включаючи кваліфікацію, відповідальність, творчу ініціативу, якість роботи, досконалість рішень. Важливою складовою державного регулювання економіки є участь держави у формуванні, регулюванні та розвитку соціально-трудових відносин, провідною складовою яких є розподільні відносини. Виступаючи в різних ролях — власника засобів виробництва і роботодавця, законодавця, ініціатора соціального діалогу, арбітра, посередника, примирювача, гаранта прав і свобод членів суспільства — держава не може не відігравати суттєвої ролі у формуванні політики доходів у цілому і заробітної плати зокрема.Згідно із ЗУ “Про оплату праці” сфера державного регулювання оплати поширюється на:-встановлення розміру мінімальної заробітної плати;встановлення ін державних норм і гарантій;-визначення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній чи комунальній власності;- визначення умов і розмірів оплати працівників підприємств, установ, організацій, які дотуються з бюджету;-регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів;-оподаткування доходів працівників;-організація наукових досліджень і вивчення світового досвіду щодо регулювання заробітної плати;-проведення переговорів між основними соціальними силами, врегулювання конфліктів.Держава також має забезпечувати науково-методичне обґрунтування заробітної плати, тарифних умов, розроблення нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси, дослідження і вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду з проблеми організації заробітної плати тощо.