65. Сутність та еволюція винагороди за працю

Винагорода за працю є уособленням засобів, що їх працездатна людина одержує у процесі праці і які мають забезпечити задоволення потреб цієї людини та її утриманців. На таких етапах розвитку людської цивілізації, як первісний лад і натуральне селянське господарство, винагорода за працю існувала в натуральній фомі та визначалась обсягом виробленої працівником продукції. З появою товарного виробництва і такої у працівника з\являються нові форми та можливості задоволення своїх біологічних і соціальних потреб. При цьому винагорода за працю у формі виручки від продажу виробленої продукції починає поступово розподілятися за двоканальною системою – 1) для задоволення потреб самого працівника і його утриманців. 2) для виробництва, підтримки і заміни способів праці. В історії починається насильницьке відділення працівника від засобів виробництва, виникає промисловий капітал і наймана праця. У суспільстві з\являються дві верстви – власники засобів виробництва та наймані працівники. Врешті-решт суспільного характеру набуває не тільки процес праці, а й винагорода за працю. Для власників засобів виробництва винагорода за організовану працю стає виручка від реалізації вироблених товарів і послуг. Частка винагороди, що одержує працівник називається – заробітна плата. На стадії купівлі робочої сили заробітна плата є ціною робочої сили; в процесі праці — це плата-винагорода за працю, її кількість та якість; після процесу праці — особистий (сімейний) дохід. Винагорода за працю складається з вартості благ і послуг, які забезпечують фізичне існування працівника, його духовний розвиток і соціальне становище у суспільстві; витрат на утримання членів родини і насамперед дітей; витрат на підвищення кваліфікації і рівня знань, необхідних для виконання своїх функцій; інших життєвих елементів, об'єктивно необхідних для відтворення робочої сили.

66.Заробітна плата як економічне явище. Економічні основи заробітної плати як форми винагороди за працю найманого працівника.

ЗП як соц.-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організації заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соц.-економічного розвитку. ЗП – як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат виробництва, що ключається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Для працівника ЗП є його трудовим доходом. ЗП – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру за трудовим договором власний або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як важлива соц.-економічна категорія ЗП має виконувати такі функції: -Відтворювальна - як джерела відтворення роб. Сили і засобу залучення людей до праці -Стимулюючу – встановлення залежності рівня ЗП від кількості, якості і результатів праці. -Регулюючу – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки.-Соціальну – забезпечення соц. справедливості, однакової винагороди за однакову працю. Розрізняють номінальну та реальну ЗП.Номінальна ЗП – сума коштів, як одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці. Реальна ЗП – відображає сукупність матеріальних та культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну ЗП. Необхідно зважити на таке:1.зп формується на межі відносин сфери безпосереднього виробництва і відносин обміну роб сили. 2.зп має забезпечувати об’єктивно необхідних для відтворення робочої сили обсяг життєвих благ в обмін на працю 3.зп одночасно мікро- та макроекономічна категорія 4.зп-важлива складова виробництва, її рівень пов'язаний як з потребами працівника, так і з процесом виробництва, його результатом.