1.Соціально-економічна сутність праці та соціально-трудових відносин. Особливості праці та соціально-трудових відносин як об’єкта дослідження.

Праця — це свідома цілеспрямована створювальна діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи на цінності і блага, котрий здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонук; вияв людської особистості.

Соціально-трудові відносини — це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами — найманими працівниками та роботодавцями, суб'єктами й органами-сторін за участі держави і місцевого самоврядування, що пов'язані з найманням, використанням, розвитком робочої сили, винагородою за працю та спрямовані на досягнення високих рівнів якості життя та ефективності виробництва.

Економіка праці та соціально-трудові відносини — далеко не єдина навчальна дисципліна і галузь науки, що діє на предметному полі праці, оскіль­ки трудова проблематика є і вкрай складною, і багатоаспектною. Тому предмет цієї дисципліни, її методи дослідження, інструментарій є такими, що пересіка­ються з багатьма іншими дисциплінами, які з різних позицій вивчають трудову проблематику. Причиною цього є те, що наявні розмаїття видів, форм вияву праці — надзвичайно широкі та багатопланові.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей та соціально-трудових відносин стали об'єктом дослідження багатьох наук і навчальних дисциплін.

2.Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.

У ході соціально-економічного розвитку змінюються традиційні погляди на трудовий процес. Саме комплексний теоретичний підхід до праці дає можливість правильно використати всі потенційні здібності працівників для досягнення високих змін в якості життя та ефективності виробництва.

Представники наукових шкіл марксизму, неокласики, інституціоналізму, менеджменту, організації праці, економіки розвитку, зробили суттєвий внесок у розвиток проблеми природи і ролі людини та її праці в суспільному прогресі.

Нові можливості дослідження соціально-трудових проблем відкрив інституційний економічний аналіз. У дослідженнях економіки праці та соціально-трудових відносин найактивніше застосовуються інституційні теорії угод неформальних інститутів, суспільного вибору та ін. Із середини XX століття людина, її творчі, інтелектуальні, підприємницькі та інші здібності стали розглядатись як основний чинник соціально-екомічного прогресу і, відповідно, основний об'єкт економічних дослі-нь. Це виявилося розквітом глобальних концепцій людського капіталу і його розвитку.

Економіка праці як наука виокремилася на початку XX ст. і нині перебуває на четвертому етапі свого розвитку, який тісно пов'язаний з інформаційною революцією, розвитком мережних структур та глобалізацією. Зміни у сфері праці, і нині відбуваються, стосуються як основних параметрів трудового процесу, функціонування ринку праці, і ці зміни взаємно впливають одна на одну. Найбільш актуальними проблемами економіки праці на сучасному етапі є дослідження трансформації відносин на ринку праці, соціалізації трудових відносин і змін безпосередньо у процесі праці на підприємствах, з орієнтацією на підвищення ефективності виробництва та якості трудового життя.

3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.

Зміст праці виражає розподіл, обсяг і структуру конкретних трудових функцій, спрямо­ваних на створення продукту праці на робочому місці; визначається сукупністю викону­ваних операцій та характеризує взаємодію особистісних і речових факторів процесу праці, професійні знання працівників, необхідні для здійснення трудового процесу, умін­ня та навички, розкриває процес взаємодії людини з природою, засобами та предметами праці. Характер праці — це її соціально-економічна форма, яка дозволяє розглядати працю,як суспільні відносини виробництва. Його визначає ставлення працівника до праці, відносини власності на засоби виробництва, взаємозв'язок між працею окремого працівника та сукупною пра­цею на рівні організації і суспільства.. В епоху постіндустріального розвитку у трудовому аспекті основою нової економіки,є продуктивні, конкуренто­спроможні робочі місця, на яких працюють висококваліфіковані, інноваційно орієнтовані працівники; у ній упроваджуються інформаційні, комунікаційні та інші сучасні прогресивні технології і виготовляється високотехнологічна, наукомістка та конкурентоспроможна продукція. Головні.характерні риси нового змісту праці:

використання людиною у процесі трудової діяльності складних засобів праці, повсюдна автоматизація технологічних процесів;

перехід до виконання комплексних завдань;

посилення відповідальності окремих працівників та первинних колек­тивів за створення якісного та конкурентоспроможного продукту праці; збільшення обсягів контрольних функцій; необхідність самостійного прийняття професійних рішень.

Зміна характеру праці в першу чергу стосується посилення її творчої діяльності, інтелектуалізації та індивідуалізації трудової діяльності, тим самим створюючи передумови для запровадження інноваційних методів управління працею.

4.Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.

Розріз­няють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці.

Часткові ознаки характеризують особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:

способу здійснення — розумова й фізична;кінцевого результату праці — продуктивна й непродук­тивна;рівня складності праці — складна й проста;

рівня творчості — творча й нетворча.

Класифікація видів праці залежно від виду діяльності:

1.За характером та змістои праці: праця наймана та приватна;індивідуальна та колективна;за бажанням, необхідністю, та примусова;фізична та розумова;творча та репродуктивна.

2.За предметом та продуктом праці: праця наукова,інженерна управлінська,виробнича; підприємницька,інноваційна,промислова і сільськогосподарська,транспортна та комунікаційна.

3.За засобами та способами праці: праця ручна(технічно не озброена),механізована та автоматизована, коп’ютеризована, низько-,середньо-,високотехнологічна;різного ступеня участі людини.

4.За умовами праці: стаціонарна та рухома,наземна й підземна; легка, середньої важкості та важка; приваблива, вільна та різного ступення регламентації.

Класифікація видів праці за її характером та змістом

Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника або орендаря) і найману працю.

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з точки зору двох головних параметрів — ступеня інтелектуалізації та кваліфікаційної складності трудових функцій.

За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча та репродуктивна, фізична та розумова тощо.