14. Сутність та особливості функціонування грошового ривку

Продаж грошей на грошовому ринку виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають можливість зберегти право власності на ці гроші, тобто відновити право розпорядження ними і одержати відсотковий дохід. Відповідно купівля грошей є формами, яку суб'єкти ринку беруть у своє розпорядження відповідно вказаної суми грошей в обмін на певні інструменти. За своїми характеристиками усі інструменти грошового ринку є певними зобовязаннями покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобов'язання поділяються на: Неборгові зобов'язання - належать зобов'язання з надання права участі в управлінні дальністю покупця грошей та його доходах завдяки чому що продавцем грошей зберігають не тільки право масності на них, а й певною мірою і право розпорядження ними. Такі зобовязання мають форму акцій Боргові - усі зобовязання за яками покупець грошей зобов'язаний повернути подавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід. Боргові зобов’язання як інструменти грошового ринку можна поділити на кільки видів :

А) депозитні зобов'язання (за якими продавець передає гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх иовернення, їх строку і штати або без сплати процентного доходу; Б)позичкові зобов'язання, за якими продавці передаючи гроші покупцям вносять певні обмеження в права останніх розпоряджатися цими грошима Тобто визначити, на які цілі вони можуть бути використані, вимагаютьособливих гарантій їх повернення, визначають ступінь ефективності витрат чи проектів, що фінансуються за рахунок позичених коштів. Такі зобов'язання мають форму кредитних угод.

Усі види інструментів грошового рижу можна виділити в такі групи:

Позичкові угоди, включаючи і депозитні на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами, щодо формування і розміщення кредитних ресурсів.

Цінні папери, за допомогою яких реалізується переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей.

Валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

Найбільшою мірою ця здатність властива цінним паперам і валютним цінностям, що дає підставу виділити відповідні ділянки грошового ринку в самостійні рийки цінних паперів та валютний. На грошовому ринку ціна грошей має форму % на позичені та залучені кошти, що істотно відрізняють П від звичайної ціни на товарних ринках. На грошовому ринку так як і на товарному діють сили попиту і пропозиції, а механізми їх врівноваження забезпечує стабільність процента як ціни грошей. Це дало підстави назвати грошовим ринком ту специфічну сферу грошових відносин, де здійснюється

перерив грошових коштів на без еквівалентні, але на зворотній основі. Суб'єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу грошей. Усю сукупність цих операцій поділяють на 3 групи: 3 продажу грошей. З купівлі грошей, Посередницькі операції

15. Інституційна модель грошового ринку

У загальному вигляді інституційну модель грошового ринку можна подати як схему потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб'єктів:

І: тими, що заощаджують Г

П: тими, що запозичують Г

Ш: фінансовими посередниками

За інституційним критерієм Г ринок можна поділити на 2 сектори:

1. Сектор прямого фінансування. Зв'язки між продавцем та покупцем грошей здійснюються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу, вони віршують один з одним.

Функціонують тут брокери та дилери, виконуючи технічну роль звичайних посередників допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі виділяють 2 канали руху грошей:

А) канал капітального фінансування, за яким покупці не завжди залучають кошти у свій оборот для цього використовують як інструмент акції Б)канал запозичень (покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот використовуючи для цього як інструмент облігації та інші цінні папери)

II Сектор опосередкованого фінансування. В цьому секторі зв'язки між покупцям» та продавцями грошей реалізуються через фінансування посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені Вони створюють власні вимоги і зобов'язання, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлюючи появу нових Г потоків, тому фінансові посередники цього сектору істотно відрізняються від технічних посередників І сектору, як за crocjo роллю в економіці так і за технологічними процесами функціонування Вони активно діють у напрямі мобілізації Г коштів у суб'єктів ривку, які їх заощадили і цілеспрямовано розміщують їх серед тих суб'єктів, які мають потребу у додаткових ресурсах