17. Системний підхід ( погляд).

Системний підхід розглядає організацію як систему у єд­ності частин, з яких вона складається, та зв'язків з її зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про організацію та управління нею. Об'єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації. Принципи системного підходу: - П. цілі (при дослідженні системи завжди потрібно виявити мету його функціонування, для чого вона існує, чим вона визначена, які засоби використ. для її досягнення. Умови: - мета форм. так, щоб її можна було виміряти, оцін. кількісно; - наяв. механізму, що дозволяє оцінити рівень досягнутої мети.); - П. двоїстості (продовж. П. цілі, розгляд. систему як єдине ціле, яка склад. зовніш. середовище. Мета – зовніш. стосовно системи, вона ставиться у систему більш високого рівня, куди ця система входить); - П. цілісності (розгляд. систему виокремлено стосов. інших, є цілим стосов. зовніш. середовища, має свої цілі, окремі закони розвитку, також вивч. окремі сторони); - П. складності (дослідж. об’єкт як складне утворення, послідовно спрощуючи об’єктивні уявлення, але зберігаючи властивості); - П. множинності (опис на 3-ох рівнях: Морфологіч. о. (зовніш. вигляд: будова системи, ієрархіч. рівнів стільки, скільки потріб. для основ. властивостей); Функціонал. о. (перетворення речовини, енергії та інформації, знаходить місце та результати існування об’єкту з оточуючим середовищем); Інформац. о. (уявлення про о-цію, її інформац. взаємозв’язки між елементами, допов. 1 і 2 (описи), всі рівні пов’яз., зміна на 1-му спричиняє зміни на 2 і 3-му)); - П. хронологічності (вивчає минуле створення системи, прогнозує майбутню поведінку системи, щоб удосконалити її, або створити нову). Системний аналіз (складова систем. підходу) - сукупність наукових методів і прак­тичних прийомів рішення різноманітних проблем на основі системного підходу. Методологія системного аналізу грунтується на трьох концепціях: проблема, рішення проблеми й система. Проблема - це невідповідність або відмінність між існую­чим та необхідним станом системи. Рішення проблеми полягає у ліквідації відмінностей між існуючим та необхідним станом системи. Для рішення проблеми складається система. Компоненти системного аналізу: Мета системного аналізу; Мета, яку має досягнути система; Альтернативи (варіанти побудови або вдоскона­лення системи), шляхом яких можливе вирішення проблеми; Ресурси, необхідні для аналізу та вдосконалення існуючої системи, або створення нової; Критерії (показники), які дозволяють порівняти різні альтернативи та обрати найкращі; Модель, яка об'єднує у ціле мету, альтернативи, ресурси й критерії. Методика проведення системного аналізу (етапи): 1. Описання системи (що це за система); 2. Виявлення та описання проблеми (проблем); 3. Вибір та реалізація напрямку рішення проблеми.

18. Будова систем.

Елемент системи - найбільш проста й така, що не ділиться частка системи. Елемент - межа ділення системи. Ділення здійснюється послідовно: система - підсистема – елемент. Структура відображає внутрішню побудову системи. Містить: елементи, зв'язки, атрибути зв'язків.

Зв'язок - поняття, яке виражає необхідні і достатні зв'яз­ки між елементами (повинні бути істотними і достатніми). Атрибути зв’язку: 1. Спрямованість зв’язку – спрямовані (прямі, зворотні (позитив., негатив.)) – не спрямовані; 2. Сила виявлення з. – слабкі з-ки (зниження ефективності функціонування о-ції) – сильні з-ки; 3. Характер з. – підпорядкування: ліній., функціонал. – народжування: причинно-наслідкові відносини. Зв'язки між елементами характеризуються певним поряд­ком, внутрішніми властивостями, спрямованістю на функ­ціонування системи. Такі особливості системи називаються її організацією. Типи систем: - Абстрактні (елементи є поняттями; розповсюджуються на різних предметах («Філософія» - поняття); - Конкретні (елементи є фізич. об’єктами); - Відкриті (мають вхід і вихід, співпрацюють із динамічними); - Закриті (мобілка: зарядив і більше не чипаєш, годинник на руці); - Динамічні (мають вхід і вихід, співпрацюють із відкритими, змінюють властивий стан); - Адаптивні (пристос. до змін зовніш. середовища, успішні в бізнесі); - Ієрархічні (жорстка підпорядкованість в системі, бюрократичні – не сумісні в бізнесі (ринк. економіці)).