5. Збереження рівноваги організації та її цілісності

Реалізація закону самозбереження забезпечує органі­зації її рівноважне функціонування, що передбачає безперервну підтримку ентропії системи на низькому рівні та безперервну протидію чинникам, які руйнують порядок у системі. Ентропія - (поворот, перетво­рення) - міра невизначеності ситуації. Рівновага о-ції: динамічна і статистична. Організація існує у статичній рівновазі, якщо її структура з часом не змінюється, тобто вона здійснює певні заходи щоб пристосуватися до зовнішнього середовища. Це - гомеостатична (подібний) рівновага. За динамічною рівновагою структура організації зміню­ється, вона не тільки пристосовується до вимог зовніш­нього середовища, але і надає їй нову інформацію. Це - морфогенетична (виникнення, розвиток) рівновага. Стійкість о-ції: - Зовнішня стійкість організації досягається завдяки зовнішньому управлінню, наприклад, державному впливу на чинники зовнішнього середовища; - Внутрішня стійкість організації визначається її своєчас­ним і раціональним реагуванням на зміни зовнішнього середовища; - Спадкова стійкість організації формується за рахунок «спадкового управління», тобто формуванням, збережен­ням і розвитком її внутрішньої міцності, внутрішнього потенціалу, та його складових; - Сумарна стійкість організації визначається як складний результат часткових стійкостей різних її частин (елемен­тів, зв'язків) стосовно спрямованих на них діям.

6. Організаційні теорії

Генезис концепції організації пов'язаний з розвитком суспільства, розвитком виробництва, особливо з його індуст­ріалізацією. У теперішній час також значно впливає і процеси інтеграції та глобалізації.

Основні організаційні теорії: - Класична організаційна теорія - перша систематизована теорія, яка пропонувала механістичні конструкції для ефективного функціонування організацій (Л. Ґюлік, М. Вебер, Г. Таун, Ф. Тейлор, А. Файоль). Максимізація зростання продуктивності праці шляхом раціоналізації виробництва, регламен­тації використання ресурсів, стандартизації інструментів і операцій, обліку робочого часу, дослідження процесів праці, хронометражу, контролю операцій, диференціації оплати праці та ін., отже - науковий технократизм (механіцизм). Ключовий методологічний підхід - використання аналі­тичного методу для вдосконалення управління вироб­ництвом А. Файоль: розробка універсальних принципів організації праці (управління); виокремлення функцій адмініструван­ня: (передбачення, планування, організація, координу­вання, контроль); основою його теорії є 14 принципів: поділ праці, централізація повноваження та відповідальність, ієрархія управління, дисципліна, порядок; єдиновладдя, справедливість, єдність напряму діяльності, стабільність роб. місця, підпорядкування особистих інтересів загальним, ініціатива, вигода персоналу, особистий дух. Грунт. на передумовах: функціонал. ієрархія, вертикал. і гориз. спеціалізація, пріоритет внутр. факторів виробництва по відношенню до зовніш. середовища (сфери споживання), праця і капітал основні рушійні сили в економіці. Квінтесенція класичної теорії - механістичний підхід: організація - машина. - Теорія ідеальної бюрократії (М. Вебер). - Теорії організаційної поведінки: 1. Теорія людських стосунків і поведінкових наук: повага до працівників, мотивація, комуні­кації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Тобто, систе­ма підтримки людських стосунків у середині організації. (Е. Мейо - хоторнський експеримент, Ч. Бернард, О. Єрманський, Л. Гюлік і Л. Урвік (методи вивчення природних процесів можуть використовуватися в аналізі людських стосунків (адміністрування); відповідність людей структурі)). 2. «Система - 4»: організація будується на мотивах людини, які виявляються через визначення цілей, прийняття рішень, контроль та децентралізацію. План розвитку орга­нізації містить положення: принцип підтримки; групове прийняття рішень і групові методи керівництва; визна­чення високих виробничих цілей. Отже, організація - це окремі групи, які об'єднують керівники, тобто спрацьовує «шпильковий ланцюг». Тобто, визначаються деякі «гру­пові» «стадні» схильності людей, але домінує спрощений погляд на природу людини. (Р. Лайкерт (Лікерт). 3. Теорією адміністративної поведінки – влада «делегується» знизу вгору, керівники змінюють людину, щоб вона здійснювала необхідні дії внаслідок власної мотивації. Теорія наголошує на важливості правил та встановлених порядків у додержані раціональної пове­дінці всередині організації. (Ч. Бернард, Г. Саймон). 4. Теорія Гласієр: організація складається з підсистем: виконавчої, апеляційної, законодавчої, представницької. Кожна з них виконує виключні функції у межах органі­зації, однак вони частково пересікаються і взаємодіють. (У. Браун, Е. Джеквес). - Інституціональна теорія намагається зрозуміти чому організації набувають певної форми, наскільки вони можуть бути схожими? Інститути - це: 1) формальні (закони); 2) неформальні (добровільно прийняти норми поведінки) обмеження, а також фактори примусу, які структурують взаємо­відносини (стосунки) людей. Великі інституційні зміни відбуваються повільно. Коли суспільство відчуває імовірність отримати дохід, немож­ливий в існуючих умовах, з'являються нові інститути

Закони змінюються за короткий час; неформальні норми - поступово, що є легітимним підґрунтям дії законів. Політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, яким вигідна ця незмінність. Розвитку сукупності організацій притаманний інституційний ізоморфізм - тотожність об'єктів, що відбивається в їхній подібності. Чинники інституційного ізоморфізму: - сили тиску (примусу) з боку зовніш. середовища (Д, соціокульт. фактори); - організації наслідують одна одну (повтор. дії в подіб. ситуаціях); - ­з набуттям більшого професіоналізму персоналом, особливо керівництвом, нормативний тиск все більше спрямовує організації в бік ізоморфізму. Отже, інституціональна теорія розглядає побудову організацій не тільки як раціональний процес, але і як процес внутрішнього і зовнішнього тиску, що посту­пово призводить до тотожності організації певного «поля» (сфери). - Еволюційна теорія пропонує перенести аналогії з біоло­гічної еволюційної теорії до теорії організації. Фактори зовнішнього середовища обирають ті ознаки організацій, які найкраще для нього підходять. Тобто організація адаптується під зовнішнє середовище, а воно обирає саме ті організації, які будуть існувати. Об'єктом дослідження є популяції організацій, які:

- характеризуються загальною структурою (органі­заційною формою) (в біології - фенотип); - кожна з них має «компси» (набори відмітних ознак), які створюють базовий матеріал (генотип) для еволюції.

Принципи еволюційної теорії: - Варіація – заплан. (не заплан) зміни в о-ції; - Відбір – природ. відбір форм, які влаштовують зовніш. середовище; - Збереження – збереження дублювання і відтворення добраних форм; - Боротьба – б. за існування. - Тектологія О. Богданова полягає у тотожності природних та суспільних явищ з організаційної точки зору. Кожен елемент природи і суспільства розглядається як система для якої важливі як відносини між часткам, так і цілого і: зовнішнім середовищем.

Головним для тектології є визначення об'єктивних закономірностей виникнення, функціонування й руйнування систем (організаційних комплексів). Від способу поєднання елементів системи залежить позитивне або негативне їх функціонування. Організація розглядається як процес постійних перетво­рень, пов'язаних з безперервною зміною стану рівноваги. Активне використання зовнішнього середовища забезпе­чує збереження (цілісність) системи. - Ноосфера В. Вернадського означає якісно новий стан всього зовнішнього середовища, який формується під впливом розумової та фізичної діяльності людини («ноос» - розум, «сфера» - куля). Виникає нова форма руху матерії — соціальна, яка породжує нове джерело і нову форму енергії - ноосферну і біосоціальну енергію. Остання формує суспільну людину і суспільну культуру. В людині органічно поєднуються приватні, колективні, суспільні і загальнопланетарні інтереси. Людина є закономірним результатом розвитку Всесвіту, яка продукує та реалізує у праці свою думку. Тому, внаслідок взаємодії: 1) людської думки, 2) людської природи, людської праці виникає синергічний ефект, нова могутня продуктивна сила, яка акумулює цю енергію і форм. ноосферу. У ноосфері найвищого рівня досягає розвиток особистості і тому продуктивних сил. особливо науки й творчої праці.