1. Система наук про організацію

Теорія (розгляд, дослідження) - система основних ідей у певній галузі знань, форма наукового знання, що створює цілісне уявлення про закономірності та істотні зв'язки дійсності. Організація (надаю стрункий вигляд, влаштовую) - у соціальному сенсі визнача­ється як різновид соціальних систем, об'єднання людей, які спільно досягають певної загальної ме­ти та взаємодіють на підґрунті певних принципів. Теорія організації - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності генезису та істотні зв'язки організації. Теорія організації - система наукових знань, яка узагальнює організаційний досвід і відображає сутність організаційних відносин, їх внутрішні необхідні зв'язки, закони функціонування та розвитку. Теорія організацій - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності функціону­вання соціальних утворень. Тектологія (загальна організаційна наука) - всеосяжна наука про універсальні типи та законо­мірності структурного перетворення будь-яких систем, загальна теорія організації і дезорганізації. Система - (ціле, складене з частин), сукупність взаємопов'язаних об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі системогенезу. Теорія систем (загальна теорія систем) - спеціально-наукова та логіко-методологічна кон­цепція дослідження об'єктів, які є системами. Кібернетика (мистецтво управління) - наука про загальні закономірності процесів управління та передачі інформації у машинах, живих організмах та суспільстві. Кібернетична система - сукупність (множина) об'єктів, які мають назву елементів системи, здат­них сприймати, запам'ятовувати та переробляти інформацію, а також обмінюватися інформацією. Управління - цілеспрямоване переведення систе­ми у новий стан. Синергетика (сумісна дія) - між­дисциплінарний напрямок наукових досліджень, що вивчає процеси самоорганізації різноманітних систем. Загальна організаційна наука: теорія організації (метатеорія) включ. – теорія систем, - кібернетика, - синергетика.

2. Закони організації

Закони відображають необхідні, істотні, стійкі і таки, що повторюються відносини між явищами в природі та суспільстві. Ознаки: - Утворюють теоретичне підґрунтя; - Орієнтують пізнання від емпіричного до науково обґрунтованого; - Сприяють правильному оцінюванню проблеми; - Спрямовують на об'єктивне аналізу­вання проблем, та досвіду завдання; - Розвивають управлінську культуру. Закони організації відображають необхідні, істот­ні, стійки і такі, що повторюються, відносини між явищами та процесами у функціонуванні та роз­витку організацій. Поділ. : 1. Загальні (універсальні) закони (діють у всіх системах (організаціях)): - З. синергії: загальний потенціал ресурсів будь-якої системи може бути більше, або менше простої суми усіх потенціалів ресурсів системи; - З. самозбереження: кожна система прагне зберегти себе як ціле, використовуючи для цього весь свій потенціал; - З. розвитку: кожна система прагне досягти найбіль­шого сумарного потенціалу впродовж всіх етапів її жит­тєвого циклу; - З. найменших: структурна стійкість цілого (системи) визначається його найменшою частковою стійкістю (компонентів); - З. онтогенезу (маючий + походження) (перетворення): кожна організація прохо­дить у своєму розвитку кілька фаз життєвого циклу: становлення, розцвіт, угасання. 2. Часткові закони діють у певних сферах функціонування організації: - З. безперервності та ритмічності означає забез­печення безперервності та ритмічності у функціонуванні усіх підсистем організації; - З. змагальності (конкуренції) персоналу вимагає відкрите прозоре оцінювання та просування персоналу організації; - З. пріоритету цілого над частиною: інтереси цілого (системи) в його функціонуванні та розвитку с. більш важливими інтересів його частин (елементів); - З. врахування потреб системи: система розви­вається та функціонує успішно, якщо задовольняються її потреби та потреби її частин; - З. оптимального завантаження: кожен компонент організації повинен мати оптимальний обсяг заван­таження; - З. інформованості-впорядкованості: рівень порядку, організованості системи визначається рівнем її інфор­мованої; - З. пропорційності га композиції полягає у необ­хідності певного співвідношення між частинами цілого, їх та відповідність; - З. єдності аналізу та синтезу: процеси розподілу, спеціалізації, диференціації необхідно доповнювати про­тилежними процесами - поєднання, кооперації, інтеграції; - З. своєрідності: кожна організація має властиву тільки їй структуру. 3. Специфічні закони діють у певних ситуаціях та видах діяльності: - З. соціальної гармонії: соціальний розвиток органі­зації та соціальна узгодженість збільшують ефективність її функціонування; - З. відповідності різноманітності керуючої системи різноманітності керованої системи: різноманітність (невизначеність) поведінці керованої системи може бути зменшена шляхом відповідного збільшення різноманіт­ності керуючої системи; - З. єдності аналізу та синтезу; - З. своєрідності. Закони функціонування та розвитку організації: - З-ни статики (З. пропорційності та композиції, З. найменших); - З-ни динаміки (З. синергії, З. онтогенезу, З. самозбереження, З. розвитку, З. інформованості-впорядкованості, З. єдності аналізу та синтезу).