3) Легітимність політичної влади

Легітимність – є певне пояснення місця кожного у системі суб’єкт – об’єктивних відносин.

Легітимний означає суспільне визначення будь – якої дії, особи або факту.

Легітимність в політиці – визнання , пояснення, виправдання політики і влади( за Максом Вебером).

Легітимна влада :

1. Легітимною владою є така , з якою погоджується народ або об’єкт влади.

2. Легітимність є характеристикою дій і об’єкта , і суб’єкта влади.

Легітимність для суб’єкта – обґрунтування свого права на владу.

Легітимність для об’єкта – сприймання і оцінка дій суб’єкта влади.

Легітимність з одного боку стан, а з іншого – процес.

3. Проблема легітимності є завжди, але є 2 варіанти,коли легітимність не хвилює:

• деспотична влада

• надзвичайно слабка влада

4. Закон легітимності політичної влади

Чим вищий рівень легітимності політичної влади,тим нижчий ступінь застосування примусу в суспільстві, і навпаки.

5. Легітимність є соціально – культурним феноменом.

Легітимність – характеризує владу як юридично – оформлену.

Легітимність – не тільки закон.

Процедури легітимізації :

• раціональні ( спирається на логіку,аргументи, докази і впливає на розум);

• ірраціональні ( спирається на емоції, страхи).

Історичні типи легітимності політичної влади за Максом Вебером :

• Традиційна

Виправдовує владу на основі вірності традиціям.

• Харизматична

Виправдовує владу на основі особистої вірності харизматичному лідеру.

Харизма - божественний дар вождя.

Проблема :

• лідер постійно повинен підтверджувати свою харизму

• влада не є стабільною і сильною

• Раціонально – правова

Виправдовує владу на основі визначення і дотримання політичних норм і процедур.

Рівні легітимізації влади ( засоби ):

• технократичні ( техніка володарювання - виважені чіткі закони );

• соціотехнічні ( суспільство має бути задоволене );

• ідеологічні ( пропаганда, реклама, виховання );

• психологічні ( маніпулювання ).

4) Ефективність політичної влади – це результативність влади, що характеризується саме мірою виконання нею своїх функцій, реалізацією очікувань і вимог громадян.

Чинники ефективності політичної влади:

- відображення в діяльності влади інтересів тих суспільних груп, які вона представляє;

- оптимальність організаційної структури різних гілок влади;

- фаховість політичних кадрів;

- оптимальність прийняття та впровадження політичних рішень;

- легітимність влади

Тема 6. Соціальна обумовленість політики.

1. Соціальні відносини як відносини політичні.

2. Соціальна стратифікація і політика.

3. Соціальна політика і соціальна справедливість.

4. Етнонаціональні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.

1.Соціальне (широке значення) протилежне природному і тотожне суспільному.

Соціальна як окрема сфера життя поряд з економічною, політичною, культурною (вузьке значення). Поділ на різні соціальні групи.

Критерій соціального є умови життя, вони різні для кожного.

Соціальна – це така сфера суспільства, яка пов’язана з безпосередніми умовами життя людей з їх положенням для забезпечення життєвих благ, умовами для розвитку та реалізації потенціалу особи.

• Соціальне інтегрує економічне,культурне.

• В соціальному переплітається індивідуальне і колективне.

• Ієрархічність соціального(нерівномірність розподілу – безпосередній чинник політики).

Соціальний інтерес – вияв спільних для певної групи умов життя і задоволення їхніх потреб.

Політичний інтерес – це зорієнтованість на оволодіння та здійснення влади для задоволення потреб.

Стадії формування соціальних груп як суб’єктів політики.

1. Стихійна або спонтанна ( немає усвідомлення єдиних дій ).

2. Організована ( об’єднання спільних інтересів виявляється у формі мітингу, протесту ).

3. Стадії первинних політичних дій ( спрямування дій на політиків ).

4. Вторинні політичні дії ( об’єднання створює політичну партію, тощо аби вписатися в політичну систему суспільства).

Соціум стимулює політику. І може перетворюватись в політичні групи.

2) Соціальна структура суспільства – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних груп і відносин між ними.