2) Трансформація

Здійснюють – еліти, ті,хто здійснюють політику.

Напрямки трансформації політичних режимів:

• Від авторитарного до демократичного;

• Від тоталітарного до демократичного ( зазвичай, через авторитарний);

• Від тоталітарного до авторитарного;

• Від авторитарного до тоталітарного;

Проблеми, які вирішуються на шляху до трансформації демократії.

1. Проблема легітимності політичного режиму.

2. Встановлення партнерських стосунків між громадянами і державою.

3. Проблема взаємодії політичних еліт.

Умови, що сприяють переходу до демократії

Внутрішні умови :

• ситуація в країні

Зовнішні умови:

• завоювання

• вплив рушійних сил : еліти, маси.

Шляхи і стадії переходу до демократії:

1. Еволюційний

2. Революційний шлях

3. Військове завоювання

Моделі трансформації демократії:

• Лінійна модель (обмеження повноважень монарха, збільшення повноважень парламенту);

• Циклічна ( вибори, не подобається режим);

3 форми переходу від авторитарного режиму до демократії (Єжи Вятр):

1. Реформа згори

2. Поступова реформа ( влада йде на поступки щодо опозиції)

3. Швидкий розпад режимів ( абдикація – зречення престолу)

Головна проблема: переходу від авторитарного до демократичного режиму – політичні зміни.

Етапи переходу від авторитарного до демократичного режиму:

1. Криза авторитарного режиму та його лібералізація

Процеси:

• Криза політичних інститутів

• Втрата легітимності( визнання непотрібності режиму)

• Громадянське суспільство впливає на державу

• Лібералізація ( проводиться виборча реформа)

2. Встановлення демократії

Процеси:

• Інституціалізація демократичних механізмів володарювання ( опозиція отримує певні повноваження, реалізація принципу розподілу влад)

• Вирішення національно – територіального питання

• Розробка нової демократичної конституції

3. Консолідація демократії

Процеси:

• Забезпечити лояльність чиновництва

• Забезпечити лояльність опозиції

• Забезпечення ефективності демократичного правління

Домінуюча криза – соціально – економічна криза ( авторитарний режим)

Домінуюча криза – загальносуспільна криза ( тоталітарний режим)

Тема 15.Політична криза

1. Поняття, структура, функції та типологія політичної культури.

2. Концепції громадянської культури Алмонда і Верби.

3. Політична свідомість як складова частина політичної культури.

4. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.

1) Культура – все те, що оброблене, створене людиною.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей створених та створюваних людством.

Політична культура – це накопичений досвід людей, суспільства в сфері політичної діяльності ( від ідей, цінностей і до матеріалізованих явищ в політиці).

Психологічний підхід до розуміння політичної культури:

Політична культура – це сукупність психологічних умов, у рамках яких функціонує політична система.

Пай, Верба:

Політична культура – це суб’єктивний потік політики, який надає значення політичним рішенням, упорядковує інститути і визначає соціальний зміст індивідуальної діяльності.

Структура політичної культури :

• Когнітивні(пізнавальні) орієнтації – це знання про політику та переконання щодо політики.

• Афективні орієнтації – почуття, емоції відносно політики.

• Оціночні орієнтації – сукупність різноманітних цінностей на основі яких будуються певні політичні дії.

• Зразки політичні поведінки – як можна діяти в політиці ,як не можна – певні стандарти.

Структура політичної культури ( за У.Розенбаумом):

• Орієнтації свідомості щодо інститутів держави ( уряд, парламент, партії);

• Орієнтації свідомості відносно інших в політиці і політичній системі( політична ідентифікація, політична віра, правила політичної гри);

• Орієнтації відносно самого себе в політиці ( рівень політичної компетенції, політична дієвість ).

Структура політичної культури:

• Культура мислення

• Культура політичної поведінки

• Культура організації функціонування політичних інститутів

Функції політичної культури:

1. Функція забезпечення інтересів членів суспільства

2. Функція нормативно-регулятивна ( певний набір норм, зразків)

3. Виховна ( політичної соціалізації – людина як суб’єкт політики засвоює певні цінності)

4. Комунікативна ( засіб спілкування, умова спілкування)

5. Прогностична

Типологія

1. За носієм політичної культури:

• Індивід

• Група

• Суспільство

2. За тиском політичного режиму:

• Демократична ( культура участі)

• Авторитарна ( культура пасивності)

• Тоталітарна (культура активної підтримка влади)