47. Розрахунки векселями.

Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель - вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.

1. Покупець (векселедавець) вручає вексель продавцю (векселетримачеві).

2. Продавець (векселетримач) відвантажує товар, продукцію, виконує роботи, надає послуги покупцю, замовнику.

3. Продавець пред'являє вексель до оплати.

4. Покупець оплачує вексель.

Переказний вексель (тратта) - вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж.

1. Векселедавець (трасант) направляє платнику (трасату, тобто особі-боржнику) товар, а також тратту.

2. Платник (трасат) повертає акцептований вексель векселедавцю (трасанту).

3. Векселедавець (трасант) направляє акцептований вексель ремітентові - одержувачу грошей за переказним векселем.

4. Ремітент направляє вексель трасату до оплати.

5. Трасат оплачує і одночасно погашає вексель, роблячи відмітку про оплату на його зворотній стороні.

48. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз і оцінка фінансового стану є одним з найважливіших питань в сучасних умовах функціонування підприємств. Джерелом інформації для аналізу фінансового стану є система бухгалтерського обліку та робочі документи підприємства, яка надає інформаційні потоки для формулювання результатів аналізу. Найчастіше джерелом аналізу фінансового стану вважають лише фінансову звітність. Але такий аналіз може бути проведений всіма зацікавленими контрагентами підприємства. Для того, щоб виявити причини зміни фінансового стану підприємства і можливості його поліпшення необхідне продовження аналізу.

Базовим джерелом для аналізу фінансового стану науковці вважають фінансову звітність, яка має ряд переваг:

- однаковість форм звітності для різних підприємств, що дозволяє використовувати єдині;

- методи розрахунку показників і забезпечує певний рівень порівнянності даних;

- відкритість, що дозволяє використовувати звітність для оцінки підприємств і внутрішніми, і зовнішніми користувачами;

- обов'язковість складання, то не накладає додаткових витрат на проведення аналізу;

Також для аналізу фінансового стану можу і залучатись нормативна, планова інформація, дані інвестиційних та фінансових програм і проектів, зведених і окремих кошторисів, калькуляцій. При формуванні аналітичних висновків для внутрішніх користувачів виникає потреба в залученні до розрахунків даних за центрами відповідальності в межах управлінського обліку. Це дає змогу виявляти внутрішньовиробничі фактори, які впливають на фінансовий стан підприємства.

Всі ці документи містять більш деталізовану інформацію ніж фінансова звітність, що, в свою чергу, дозволяє одержати додаткові аналітичні дані і підготувати більш обґрунтовані висновки, значно розширити межі дослідження. Ще однією перевагою використання внутрішньої звітності для проведення аналізу фінансового стану є оперативність, яка виявляється в можливості його проведення щомісяця.