Лекція №6 Мотиваційний менеджмент

Мотиваційний М.- це: 1) управління мотивацією персоналу організації; 2) це функція керівника, завдання якої створити у підлеглих стимул до праці з повною віддачею; 3) це тривалий вплив на працівника з метою зміни його структури цілісних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу.

В межах мотиваційного менеджменту керівник організації вирішує такі завдання:

1. Залучення і утримання кращих працівників в організації;

2. Визнання роботи працівників які досягли значних результатів з метою подальшого стимулювання їх творчої активності;

3. Демонстрування ставлення керівника до високих результатів праці;

4. Популяризація результатів кращих працівників;

5. Поліпшення морально-психологічного стану працівників через відповідну форму пізнання;

6. Забезпечення підвищення трудової активності працівників підприємства;

Для управління поведінкою підлеглих, менеджер застосовує різні види мотивації:

1. Залежно від основних груп потреб – матеріальна, трудова, статусна;

2. За способом мотивації – нормативна, примусова, стимулювання;

3. За джерелом виникнення мотивів – це внутрішня і зовнішня.

4. Щодо спрямованості на досягнення цілей – це позитивна і негативна.

5. За рівнем інтенсивності: недостатня, оптимальна і надмірна.

6. За формою соц.. поведінки персоналу мотиваційний саморозвиток, досягнення, самоствердження, ідентифікація з іншими людьми, агресивної та регресивної поведінки людей.

Мотивація нормативна – спонукання людини до виконання соціальних норм, стандартів і правил, яких повинні дотримуватись члени групи чи суспільства.

Внутрішня мотивація (професійно – змістовна) – обумовленість поведінки факторами, які безпосередньо не пов’язані з впливом середовища і фізіологічними потребами організму. Внутрішньомотивована людина отримує задоволення від процесу діяльності, а не від досягнення конкретної мети.

Зовнішня мотивація – вплив переважно оперативний на поведінку особи з боку інших людей з метою ініціювання мотиваційного процесу.

Методи зовнішньої мотивації: прохання, пропозиція, переконання, наказ, примушення, наслідування, маніпуляція.

Мотивація досягнення – прагнення високих результатів і майстерності в діяльності, виявляється у виборі складних завдань і прагнень у їх виконанні.

Мотивація спілкування – сукупність рушійних сил, які спонукають особу до зв’язків з іншими людьми і таким чином формують комунікативні потреби.

Мотивація ідентифікації – значно впливають певні групи та об’єднання організації, які здійснюють на мотивацію людини інформаційний і нормативний вплив.

Нормативний вплив проявляється через ідентифікацію людей з певними групами дотримання норм і зразків поведінки, прийнятих у групах, внаслідок чого вони можуть завоювати повагу, уникнути осуду і критики. Інформаційний вплив виявляється у ситуації коли люди не мають достатньо інформації, намагаються її одержати від інших, кого вони розглядають як експертів з певної проблеми.

Мотивація агресії – спонукання до специфічної форми дій, яка характеризується демонструванням переваги в силі відносно інших людей.

Мотивація допомоги.