Стратегічний скм

Це процес прийняття і здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на зіставленні власного ресурсного потенціалу із можливостями і загрозами зовнішнього середовища, в якому діє підприємство.

Об’єкт стратегічного менеджменту–зовн. середовище, відстеження змін, пристосування до них, пошук можливостей в конкурентній боротьбі.

Структура стратегічного управління: Стратегічне управління – процес управління, який спрямований на визначення завдань і функцій організації з урахуванням особливостей зовн. середовища.

Стратегічне управління можна розглядати як сукупність таких взаємопов’язаних управлінських процесів: - аналіз середовища, за якого вивчають макрооточення (вплив економіки правового регулювання, політичних процесів, соціокульт. факторів, технологічного розвитку суспільства і т.д.);

- визначення місії і цілей організації (визначення довгострокових цілей);

- вибір стратегії (прийняття рішення щодо засобів, якими організація домагатиметься досягнення поставлених цілей);

- виконання стратегії (організаційний етап здійснення стратегічних змін на підприємстві);

- оцінка і контроль виконання стратегії.

Адміністративний СКМ

Адміністративний менеджмент заснований у 20 ст. Є складовою загальної теорії управління і визначається як організація методів, засобів і заходів щодо ефективного управління організацією.

Синонімом адміністр. менеджменту довгий час виступав термін «держ. управління».

На поч.. 21 ст. почав вживатися термін «адміністративно – держ. управління». З цього ж часу почав активно розвиватися адміністративний менеджмент в організації, який визначається як організація управління вищої ланки.

Менеджмент персоналу в СК сфері.

Мета менедж.персонал.полягає в створенні системи теорем.іприклад.знань в галузі управл.перосналу,які функціон.всоц.-культ.сфері.

Менедж.персоналу-це комплексна прикл.наука про організ.екон.,адміністрат.,управл.,техніко-технологічні,правові,групові та особистісні фактори,способи та методи впливу на персонал для підвищення ефективності у досягненні цілям організ.

Об`єктом менедж.персон.є особистості та спільнота(формальні і неформальні групі)профес.-кваліф.тасоц..групи,колективи та організація в цілому.

Предмет менедж.персоналу-цеоснов.закономірності,які визнач.поведінку людей і спільноти в умовах спільн.праці та забезпеч.ефективневикорист.персоналуорганіз.

Персонал організ.-це працівники усіх категорій,праця яких інтегрована у спільні трудовитрати організацій на оплату якої витрачаються враховані кошти організ.та яка пов`яз.звикон.функцій щодо управляння цієї праці.

Управл.персоналом як вид діял.-цеуправл.працею,людьми,які значною Мірою визнач.ефективністьдіяльн.конкурентну спроможність організ.та її життєздатність.

Основні принципи управл.персоналом.:

1)використ.досягнень наук діяльн.,об`єктом дослідження яких є людина,соц.спільноти,організ.,праця.

2)системність у сприйнятті факторів,що вплив.на поведінку персоналу.

3)принцип гуманізму грунт.наіндик.підході сприйнятті персоналу яу головного набування орган.,а кожного працівника,як унікал.особи,що має великий та різноманіт.потенціал у тому числі і творчий.

4)професіоналізм,що передбачає наявн.у працівників наявної освіти,досвіду і профес.навичок.

В основу управл.персон. кожного орган.покладено концепцію управл.персон.-систематеоретико-методолог.поглядів та розуміння і визнач.сутності змісту цілей,завдань,критеріїв,принципів і методів управл.персоналом,а також орган.практичні підходи до формув.механізму її реалізації у конкретн.організ.

Основні елементи цієї концепції: 1) розроблення методології управління персоналу (розгляд сутності персоналу організації як об’єкта управління, процесу формування поведінки індивідів, що відповідає цілям організації, методів і принципів управління персоналом);

2)формування системи управління персоналом (формув. Цілей, функцій, організаційної структури управління персоналом, вертикальних і горизонтальних зв’язків керівників і працівників у процесі вироблення, ухвалення, реалізації управлінських рішень);

3) розробка технологій управління персоналом (організація відбору, прийняття персоналу, його ділова оцінка, профорієнтація і адаптація персоналу, навчання управління його діловою кар’єрою і службово – професійним просуванням, мотивація і організація праці, управління конфліктами й стресами, забезпечення соц.. розвитку організації, взаємодія з профспілками та службами зайнятості).

Відповідно до принципів виділяють 2 підходи до організації управління персоналом:

1.Середовищний підхід – забезпечення сприятливих умов для ефективного управління персоналом та безпосередньо працею персоналу. Головні напрями організації у виробничому середовищі: - оптимізація ринку праці та відпочинку ( кількість і якість перерв, планування інтенсивності навантаження темпу і ритму виробничого процесу); - створення сприятливих фізичних умов (t⁰ повітря, освітлення, шум та ін..); - організація робочого простору (робоча зона); - матеріально – технічне оснащення виробничої діяльності.

2. Функціональний підхід –організація роботи з персоналом щодо основних функціональних напрямків.

Основні функції упр. персоналом на різних стадіях життєвого циклу персоналу:

1. Стадія пошуку та залучення –політика організацій на ринку праці, залучення потенційних працівників через рекламу вакансій тощо).

2. Стадія залучення в організацію – наймання на роботу тощо.

3. Стадія роботи – стимулювання, навчання, розвиток, оцінка й атестація.

4. Стадія вичерпання можливостей та пониження – перенавчання, звільнення.

Концепція реалізовується службами управління персоналу, які забезпечують кадрову політику і виконують весь комплекс робіт, пов’язаних з персоналом.

Напрямки роботи служби управління персоналу: 1. Аналіз змісту праці персоналу як вид діяльності, який забезпечує формування науково – методичної бази, що сприяє створенню системи обґрунтованих вимог до працівника, його знань і навичок.

2. Планування і прогнозування потреби в персоналі та визначення джерел в задоволенні цих потреб.

3. Добір персоналу.

4. Адаптація персоналу.

5. Профорієнтація – створення вакансій і організація моделі вимог до цієї вакансії.

6. Планування кар’єри та розвитку працівників.

7. Мотивація та стимулювання.

8. Навчання.

9. Розробка системи оцінки результатів діяльності трудових колективів і окремих працівників.

10. Оцінка результатів та атестація працівників.

11. Охорона праці та забезпечення її безпеки.

12. Діяльність, спрямована на забезпечення соц.. партнерства та соц.. захисту персоналу.

13. Облік персоналу та звітність перед статистичними органами та держ. органами працевлаштування і зайнятості.

14. Контроль трудової дисципліни.

15. Участь в системі внутрішньофірмового аудиту персоналу, дослідженні особистісних якостей та обставин життя працівників.