Принципи скм

Вони розглядаються як осн. Правила, ідеї, норми поведінки розроблені управл. наукою і практикою, відповідно до яких функціонує і розвивається вся система скм. Ці принципи ґрунтуються на законах і закономірностях розвитку соціокул сфери і узагальнюють досвід управління у цій сфері, формують пріоритети_й_цінності_у_соціок_середовищі. Загальні принципи скм: -принципоб»активності(науковості) передбачає первинність закономірного розвитку ск сфери ; -принцип системності (полягає в тому, що всі напрямки, управління мають бути взаємопов»язані); -прин ефективності; -оптимальності; -плановості;т-цілеспрямованості; -принцип_правової_захищеності_управл_рішень;_-_принцип_цілісності_си-ми_управління. Організаційні принципи скм: головне їх призначення – регулювання на підставі встановлених правил і норм, внутр.. взаємин, між керуючою і керованою системами. 1.Принцип єдиноначальності. 2. Принцип ієрархічності. 3. Принцип відповідності організації та її працівників. 4. Принцип безумовної відповідальності. 5. Принцип делегування повноважень.

Лекція 4. Типи СКМ за сферами управління в організації.

Менеджмент організації.

Організація це:

1) систематизована, свідоме об’єднання дій люд з метою досяг визначених цілей 2) гр. осіб, які взаємодіють між собою для досяг корпоративних цілей за допомогою матеріальних, правових чинників 3) це гр. людей д-сть яких свідомо координується для досяг певних цілей.

Осн. видами орг. є підприємство, фірма, компанія, корпорація та ін. Орг. є об’єктом управл. Загальними х-ми орг. виступають. 1. Наявність спільних цілей; 2. Спільна д-сть люд. (персоналу. працівників), які мають певну кваліфікацію. знання і навички необх. для досяг. поставлених цілей. 3. Ієрархія влади (перелік осіб, почин з вищого кер. орг. до менеджерів первинних підрозділів на нищомунищому підрозділі керівництва). 4. Наявність підрозділів. що вирішконкрет. завдання, такі підрозділи назв. відділення, філіями, службами. 5. Розподіл праці, який здійснюється відповідно проф.-фаховихх-кпрац-ка і забезпеч раціонал. структуризацію робіт і завдань. 6. Формалізація правил поведінки процедур і контролю, яка здісн для того, щоб орг. діяла як єдине ціле. 7. Взаємодія орг. фззовн середовищем і залеж від нього. 8. Організаційна культура- це сукуп цінностей. переконань, традицій і норм під впливом яких формується поведінка окремих прац. і труд колективу орг. 9. Необхідність управ для координації дій підрозділів. оптимального розподілу праці по вертикалі і горизонталі. забезпеч ефективвикор ресурсів, своєрідної і адекват реакції на зміни і виклики внутр. і зовн середовища орг..

Класифікація організацій:

1. Мета діяльності – комерційні, некомерційні організації.

2. Реакція на зміни середовища – механістичні (бюрократичні інструкції), інноваційні.

3. Зв’язки між підрозділами (елементами організаційної системи) – традиційні, матричні організації.

4. Взаємовідносини з людиною – корпоративні, індивідуалістичні.

5. Функціонально – галузева – промислові, транспортні, торгівельні, виробничо – торгівельні, консалтингові та ін..

6. Належність капіталу та контроль над ним – національні (державні), іноземні, змішані (спільні).

7. Сфера діяльності та ступінь підпорядкування – національні, міжнародні, головні, дочірні, відділення, філії, представництва.

8. Масштаби розвитку бізнесу – дрібні, малі, середні, великі.