5.14. Контроль за об'єктом страхування.

Кожна страхова компанія запроваджує свою процедуру проходження до­говору страхування від моменту його укладення до архівного оброблення. Важ­ливою складовою цієї процедури є контроль за об'єктом страхування, який пе­редбачає виконання клієнтом своїх зобов'язань щодо проведення системи при­мітивних заходів, інформування про будь-яку зміну застрахованого ризику.

Виконання контрольної функції на підставі укладеного договору можуть здійснювати органи пожежного нагляду стосовно майна юридичних осіб або органи з питань нагляду за охороною праці на підприємстві. Крім того, страхо­ва компанія може відшкодувати якість послуг, що надаються третьою стороною страхувальникові на основі її доручення (медична допомога за полісами медич­ного страхування).

Із закінченням терміну страхування договір утрачає свою чинність і реа­лізація страхової послуги завершується. Проте є ситуації, коли ризик стає поді­єю, що відбулася, тобто страховим випадком. Тоді настає третій етап реалізації страхової послуги, пов'язаний з урегулюванням питань щодо завданих збитків та виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до ст.25 Закону, здійснення страхових виплат та виплат стра­хового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхуван­ня або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката) який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеній страховиком.

Отже, третій етап реалізації страхової послуги передбачає використання послуг професійних оцінювачів збитків, якими є аварійні комісари.

5.15. Аварійні комісари

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких установ­люються актами чинного законодавства.

Таким актом, насамперед є Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затверджене Постановою КМУ №8 від 5 січня 1998 року.

45

Під аварійним комісаром у Типовому положенні розуміють особу, яка встановлює причини настання страхового випадку і визначає розмір збитків, а також відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим цим положенням.

До кваліфікаційних вимог відносяться:

1. наявність вищої освіти й кваліфікації бакалавра, фахівця або магіс­тра відповідно до напрямку діяльності;

2. необхідність спеціальної кваліфікації (знань для з'ясування обста-

вин і причин настання страхового випадку й визначення розміру збитку), підтвердженої свідоцтвом або сертифікатом навчального закладу, який здійснює підготовку аварійних комісарів відповідно до ліцензії Міносвіти на право здійснення освітньої діяльності;

3. стаж практичної діяльності за фахом не менш трьох років.

До додаткової кваліфікаційної вимоги типове положення відносить пері­одичну (через три роки) атестацію аварійних комісарів як експерта певної спе­ціальності.

Зрозуміло, що аварійний комісар, який знається на автомобільному тран­спорті, не може розслідувати страховий випадок на морі або в будівництві.

Страховик та страхувальник мають право залучати за свій рахунок ава­рійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відшкодувати страхувальникові в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, нада­ти всі необхідні матеріальні докази та документи.

Контрольні питання:

1. Чому продукти праці страхових компаній належать до категорії послуг, зокрема фінансових?

2. Які особливості має страхова послуга?

3. Сформуйте визначення страхової послуги.

4. Які існують в Україні види добровільного страхування?

5. Що таке маркетинг у страхуванні?

6. Які канали реалізації страхових послуг використовується стра­ховими компаніями?

7. Хто такі страхові брокери і страхові агенти?

8. Які особливості властиві процесу реалізації страхової послуги?

9. Хто такі аварійні комісари?