
- •Державний комітет україни у справах містобудування і архітектури
- •Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень дбн 360-92**
- •1 Загальні положення
- •2 Загальна організація міських і сільських поселень
- •3 Сельбищна територія
- •4 Промислова територія
- •5 Ландшафтно-рекреаційна територія
- •6 Установи та підприємства обслуговування
- •7 Транспорт і вулично-дорожня мережа
- •8 Інженерне обладнання
- •9 Інженерна підготовка і захист території
- •10 Охорона навколишнього середовища
- •11 Охорона історичного середовища, пам'яток історії та культури
- •Україна. Фізико-географічне районування (кліматичні зони)
- •Україна. Містобудівне районування на основі природно-географічних та інженерно-будівельних умов
- •Протипожежні вимоги
- •I перелік технологічних заходів щодо забезпечення стандартного рівня екологічної безпеки азс
- •II перелік додаткових технологічних заходів щодо забезпечення підвищеного рівня екологічної безпеки азс
Державний комітет україни у справах містобудування і архітектури
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 |
Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень дбн 360-92**
Із змінами, внесеними наказом Мінінвестбуду України від 22 січня 1993 року N 8, наказами Мінбудархітектури України від 23 червня 1993 року N 91, від 17 грудня 1993 року N 231, наказами Держкоммістобудування України від 29 квітня 1996 року N 73, від 11 березня 1997 року N 33, від 25 вересня 1997 року N 164, наказами Держбуду України від 25 листопада 1997 року N 29, від 2 лютого 1999 року N 21, від 16 вересня 1999 року N 227, від 11 квітня 2001 року N 89, від 18 липня 2001 року N 145
наказом Мінрегіонбуду України
від 13 жовтня 2008 року 457
В частині споруд транспорту замінений ДБН В.2.3-5-2001
Державні будівельні норми ,,Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.
Ці норми обов’язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об’єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Дані норми розраховані на перехідний період - до розробки загальної концепції нормативної бази України в галузі містобудування і капітального будівництва.
При проектуванні поселень України поряд з положеннями цих норм слід також керуватися СанПіНом ,,Планування і забудова населених місць України”, ДБН Б.2.4-1-94 ,,Планування і забудова сільських поселень”, вимогами інших чинних нормативно-інструктивних документів.
1 Загальні положення
1.1 Проектування міських і сільських поселень повинне ґрунтуватися на законах України, які мають основне значення для містобудування, і регіональних програмах щодо вирішення найважливіших соціальних, екологічних та економічних проблем.
1.2 Міські та сільські поселення треба проектувати як елементи єдиної системи розселення України з урахуванням територіально-адміністративного поділу, соціально-економічного і природно-містобудівного районування.
Фізико-географічне і містобудівне районування території України наведені у додатках 1.1, 1.2.
1.3 Основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально-економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України.
Концепція повинна розглядатися на альтернативній основі і до затвердження розглядатися й обговорюватися професіональними та громадськими організаціями, жителями населених пунктів.
1.4 Розвиток системи розселення повинен спиратися на ту мережу міських і сільських поселень, яка склалася, включаючи агломерації існуючі і ті, що формуються. Проектування нових поселень передбачається у зв’язку з потребою розміщення нових промислових підприємств, розробки корисних копалин тощо, а також у зв’язку з виселенням населення із зон катастроф, які відбулися, або потенціальних, зон екологічних лих та ін.
Примітка. Розміщення дачних поселень та садівницьких товариств у приміських зонах передбачається на землях, які не можуть бути використані для перспективного територіального розвитку міських і сільських поселень.
1.5 Міські та сільські поселення залежно від проектної кількості населення на розрахунковий термін поділяються на групи (таблиця 1.1).
1.6 Для забезпечення територіальних умов розвитку міст на довгострокову перспективу, а також розміщення і будівництва споруд, пов’язаних з функціонуванням міського господарства, треба на прилеглих до міста територіях виділяти приміські зони багатофункціонального призначення. У їхньому складі треба виділяти території зелених зон міст, призначених для організації відпочинку населення, поліпшення мікроклімату, стану атмосферного повітря і санітарно-гігієнічних умов.
Приміську зону слід проектувати одночасно з генеральним планом міста як єдиний господарський і планувальний комплекс з розробкою пропозицій, спрямованих на економічний і соціально-культурний її розвиток і структурно-територіальну організацію.
Таблиця 1.1
Групи поселень |
Населення, тис. чол. |
|
міст |
сільських поселень |
|
Найзначніші (крупніші) |
Понад 1000 |
|
Значніші (крупні) |
Понад 500 до 1000 |
Понад 5 Понад 3 до 5 |
Великі |
Понад 250 до 500 |
Понад 1 до 3 Понад 0,5 до 1 |
Середні |
Понад 100 до 250 Понад 50 до 100 |
Понад 0,2 до 0,5 |
Малі*) |
Понад 20 до 50 Понад 10 до 20 До 10 |
Понад 0,05 до 0,2 До 0,05 - |
____________ *) До групи малих міст входять селища міського типу |
1.7 Рівень соціально-економічного розвитку поселення, що проектується, визначається з урахуванням пріоритетності соціальних та екологічних критеріїв на основі комплексної оцінки території, виходячи з повного розкриття потенціальних ресурсних можливостей і потреб населення, планів соціально-економічного розвитку даного поселення. При цьому треба встановити види діяльності, розвиток яких повинен бути стимульований, припинений або обмежений у поселенні, що проектується, або в групі взаємопов'язаних поселень, а також визначити зрушення у галузевій структурі існуючого комплексу за кількістю зайнятих і змін у функціональному використанні території. Розвиток соціальної інфраструктури повинен бути намічений, виходячи із забезпечення цільових показників життєвих умов.