1.Богдан сильвестрович лепкий (1872-1941)

Письменник, літературознавець, видавець, людина універсальних знань і широкого кругозору. В 20-ЗО-х роках досить популярний на західноукраїнських землях. Народився на хуторі Кривенькім (нині Гусятинський район на Тернопільщині) в родині сільського священика, якому сан духовної особи не завадив бути ще й літератором: він писав вірші, оповідання, друкуючи їх під псевдонімом Марко Мурава.Малий Богдан, зростаючи в культурній інтелігентній родині, замолоду пройнявся любов’ю до селянського оточення, увібрав у свою чуйну душу народні звичаї, обряди, болі і радощі простого люду. Закінчив Бережанську гімназію, вчився в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанській гімназії, а пізніше викладав у Краківському університеті українську літературу. Праця в гімназії й університеті давала йому змогу утримувати родину, залишаючи небагато вільного часу на літературну творчість. Близько зійшовся з І. Франком, О. Маковеєм, М. Вороним, які підтримали його перші збірки оповідань. Його нові книжки перекладалися чеською, польською, німецькою та іншими мовами. Залишив досить велику різножанрову творчу спадщину, особливе місце в якій посідає проза (оповідання, новели, історичні повіси. Вадим”. “Крутіж”, “Сотниківна”, “Орли”, трилогія “Мазепа”, мемуари “Бережани”). Як видавець та літературознавець він багато зробив для популяризації української літератури в Польщі та Німеччині. Переклав і зарубіжну популяризації українською (твори Гейне, Шеллі, Конопницької, Лермонтов, Короленка). Він опублікував десятки поетичних і прозових збірок своїх творів, науково - критичних праць (статті, дослідження монографії), підготував до друку, спорядив своїми статтям багатотомні видання творів Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Олекси Стороженка, Леоніда І інших письменників. Б. Лепкий упорядкував кілька поетичних антологій. Переклав польською мовою “Слово о полку Ігоревім”, багато творів Т. Шевченка В. Стефаника, М. Коцюбинського. Був одним з найактивнішіх діячів на ниві української літератури і культури загалом, його творчу працю високо цінували І. Франко, В. Стефаник, М. Коцюбинський та інші письменники.Помер у Кракові, де й похований. Творчість Б. Лепкого поступово повертається в Україну, починаючи з 90-х років.

Як педагог письменник завжди сприяв вихованню дітей,пишучи твори для них і про них, у яких намагався прищепити їм любов до рідного слова, літератури, культури та всього українського.Він ще з дитинства полюбив казки. У нього була нянька, яка знала безліч цікавих казок,усі вони запали в душу хлопця. Особливої уваги заслуговує видання його дитячих та юнацьких спогадів *Казка мойого життя*,яку з великим задоволенням читають як дорослі,поринаючи у світ власного дитинства, так і діти. Уміти по-дитячому глянути на світ, до всього пильно придивлятися, відчути подив і захоплюватися, а головне – висловити це у слові – не так просто. Богдан Лепкий осягнув високі секрети художнього письма для дітей і підлітків. Його казки – це поетичні переспіви народних казок. Його вірші та оповідання про Великдень та Різдво – це дитячі спогади про ту радість, яку приносили найважливіші свята. Є в нього й різні оповідання про дитячі долі: драматичні, трагічні й хвилюючі. Але у всіх творах оповідь проста і невибаглива, яка інтригує з першої сторінки, зачаровує своїм неповторним чаром. Характери і образи, які він створює, глибоко западають у душу, навчають бути чесними і справедливими, мужніми і працьовитими. В його творах усе так, як у житті, але завжди залишається місце для маленького дива. Юний читач живе в передчутті цього дива, його світосприйняття стає світлішим, радіснішим і осяйнішим.

У своїй поезії Б. Лепкий - тонкий лірик меланхолійного складу і проникливий співець природи. Яскраві риси ліричного таланту присутні у його віршах.