4. «Гаї шумлять» п. Тичина

Гаї  шумлять  —    Я  слухаю.   Хмарки  біжать  —    Милуюся.   Милуюся-дивуюся,    Чого  душі  моїй    так  весело.   Гей,  дзвін  гуде  —    Іздалеку.   Думки  пряде  —    Над  нивами.   Над  нивами-приливами,    Купаючи  мене    мов  ластівку.   Я  йду,  іду  —    Зворушений.   Когось  все  жду  —    Співаючи.   Співаючи-кохаючи    Під  тихий  шепіт  трав    голублячий.   Щось  мріє  гай  —    Над  річкою.   Ген  неба  край  —    Як  золото.   Мов  золото  —  поколото,    Горить-тремтить  ріка,    як  музика .

Переказ. Л. Українка «Лелія»

Маленький Павлусь хворий. Перед сном просить маму розказати йому про ельфів і про царицю Лелію. Але мама каже, що йому треба відпочивати і на наступний день вона йому розкаже. І йому сниться сон. Маленька Лелія прилетіла до нього з квіткою і його перетворила на гарну квітку і вони полетіли… Спочатку вони відвідали лелій, які росли в панському садку. Квіти жалілися, що їх зривають, а панночка говорить, що вони погано пахнуть і її від них голова болить.А найменшу їх сестру віддали маленькій дівчинці-Мар*янці. Потім вони полетіли до міста. Там в 1 крамниці Павлусь побачив Як виготовляють Штучні квіти, та він не хотів там бути. І тоді вони полетіли до тієї маленької Лелії, яка росла У Мар*янки, вона розповіла, що дівчинка дуже любить її, дбає про неї і доглядає. І тоді Лелія повернула Павлуся додому… Це був сон… А зранку задоволений Павлусь розповідав мамі, що до нього приходила Лелія…

Білет №2

1. . Леонід Іванович Глібов або Глібів (5 березня 1827, с. Веселий Поділ, Хорольський повіт, Полтавська губернія — †10 листопада 1893, Чернігів) — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч. Дитинство провів у рідному селі. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті. Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 р. — у Чернігівській чоловічій гімназії. У 1861 р. письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. У 1872 р. вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 р. — третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони. Помер 10 листопада 1893 р. в Чернігові.

Твори, які я прочитала: Коник-стрибунець. Чиж та Голуб. Вовк і Кіт(Що, братику, посіяв, те й пожни - мораль), Лебідь, Щука та Рак. «Мати доні молодій…» Щука«Нехай «метелик» нагадає…» Зозуля й Півень. «Котивсь гарбуз по городу…» Вовк і Ягня. (Таким чином, байка повчає всі наступні покоління: не принижуйте тих, хто на вас працює, бо вони такі ж самі живі люди, і заслуговують ввічливого ставлення.) Кому привіт? Хто баба? Хто бреше? Хто вона? Хто вони?

2. Павло́ Григо́рович Тичи́на (народився 27 січня 1891 — помер 16 серпня 1967) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.Павло Тичина народився в с.Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Був вчителем у безкоштовній сільській школі грамоти. Павло Тичина мав 12-ро сестер і братів. Павло вчився в земській початковій школі. Співав у хорі. 1907 року Павло закінчив училище. У 1907–1913 роках Тичина навчався в Чернігівській духовній семінарії. Був членом Чернігівського самостійницького братства — молодіжної підпільної організації. У 1913–1917 роках Павло Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту. Згодом Тичина працював завідувачем відділу хроніки газети «Нова Рада» (1917) і відділу поезії журналу «Літературно-науковий вісник» (1918–1919). Його перу належить збірка "Сонячні кларнети" (1918). До цієї збірки ввійшли такі дитячі твори як: "Хор лісових дзвіночків", "Гаї шумлять", "А я у гай ходила", які наділені мелодійністю, співчуттю, використаною поетикою і фольклорикою і якими автор прагне виховати, прищепити дітям любов до природи. В окремих віршах "Сонячних кларнетів" поет досягнув повної гармонії у змалюванні почуттів і природи. Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум'ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя. Високі, благородні почуття й слова про рідний край зливаються в єдиний, монолітний образ – розум, честь і совість, - створений поетом.

Макси́м Таде́йович Ри́льський (19 березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України.Після приватної гімназії Науменка Рильський у 1915–1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві. Жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою. З 1919 р. вчителював у селі. Рильський почав писати рано, перший його вірш надруковано 1907, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями». У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків». У 1931р. був заарештовний. У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, кращі серед яких - "Знак терезів" (1932), "Літо" (1936), "Україна", "Збір винограду" (1940), "Слово про рідну матір", "Троянди й виноград" (1957), "Голосіївська осінь", "Зимові записи" (1964) чотири книжки ліро-епічних поем. Цикл поезій про щасливе дитинство і природу. Для дітей він писав такі твори як: „Веснянка”, „Травнева пісня”, „Річка”, „Школярці”, „Пісня про ялинку”, „Білі мухи” - найвідоміші. Тут ми бачимо В\важлива роль пейзажів у відтворенні настрою дітей, де насамперед працює уява дітей. Мав велику роль в розвитку української дитячої літератури.

Андрі́й Самі́йлович Мали́шко (14 листопада 1912, Обухів — 17 лютого 1970, Київ) — український поет, перекладач, літературний критик. Народився в сім'ї шевця. Андрій Малишко закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії. Після цього працбвав журналістом у газеті. В 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини». Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.У 1930 р. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус».Упродовж 1935–1940 років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». А. Малишко. БАБУНЯ-ТРАВА. «Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю...» («Стежина»), «Вогник», «Приходять предки», «Роздум», «Кобзарик», «Про майстра», «Вершник», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Вчителько моя», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька». А. Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року (від першої пісні «Колгоспний вальс» і до останньої — «Стежина») — з композитором Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад ЗО пісень. Ось деякі з них: «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька».

3. Шарль Перро́ (12 січня 1628 — †16 травня 1703) — французький письменник, поет і критик, основоположник жанру літературної казки. Є автором дуже популярних і всесвітньо відомих казок — «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода». Більшість його казок друкуються ще й зараз, знайшли відображення у операх, балетах, фільмах та театральних виставах.Шарль Перро народився в Парижі в багатій сім'ї, його батьком був відомий юрист. Його брат теж був відомий у Франції як архітектор східної частини замку Лувр.Шарль навчався у найкращих школах Парижу, вивчав право, пізніше пішов на державну службу. У 1672 році Перро одружився на 19-річній Марі Гішон, яка померла у 1678 році після народження дочки і трьох синів. У 1695 р. у віці 67 років почав писати твори для дітей. Першим твором були «Оповідання моєї матінки Гуски», що одразу ж стали популярними і започаткували новий літературний жанр — казку. Побоюючись негативної реакції критиків Шарль опублікував її під ім'ям свого наймолодшого сина — Арманкура. Наступні твори, такі як, «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода» та інші стали класикою світової літератури. Письменник помер у Парижі у віці 75 років у 1703 р."Спляча красуння" - розповідається про короля і королеву, у них народилась донька. В честь цього був бенкет у замку і були запрошені феї, але крім однієї, бо всі думали що вона померла, бо 50 р. вона не виходила з замку. І стара фея нагородила принцесу поганим даром, сказала, що та помре, як вколить палець веретеном. Молода фея помякшила це і сказала що дівчина не помре а засне на 100р. І коли дівчинці стало 16р. так і сталося. Після того як вона заснула на 100. будинок був недоступний. і коли пройшов час туди прийшов принц який поцілував її і вони жили довго і щасливо."Дарунок феї" - розповідається про вдову, яка мала 2 дочок, старшу вона любила, бо вона була схожа на неї, а молодшу -ні, бо та була "татова дочка". І ось молодшу дочку вона використовувала як прислугу, дівчина такаож 2 рази вдень ходида до джерела по воду (2 год. треба йти) . Там була фея яка попросил напитись і нагородила її дарунком: з її рота, після кожного слова сипались рози і алмази. Коли пішла старша дочка то її фея нагородила: з рота сипались гадюки і жаби. Молодшу дочку мати вигнала з дому за це, і вона у лісі зустріла принца і вийшла заміж. А старшу також, але вона не знайшла притулку і померла у лісі.

4. Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:

— Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина — то найкращий край!

"Бурулька" розповідється про пригоди крапельки води, як їй добре жилося у Дніпрі і як зле у трубах і у чайнику. Її життя було довгим і цікавим, іноді нудним, особливо коли вона була бурулькою на ринві, але її спас хлопчик, вона розповіла йому цю всю історію і розтанула у його теплих руках. Краплинка подякувала йому а те, що він її спас і випарувалась. У цій казці уславлюється добро, взаємна допомога, активне діяння в ім`я красивого і корисного.

Білет №3

1. Г. Сковорода – український філософ, поет, байкар. Життєвий шлях і творча спадщина у колі дитячого читання (лірика, байки).Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 в с. Чорнухи на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до складу російської місії в Угорщині. Працював домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять п'ять років життя, не маючи власної домівки, провів у мандрах. Помер Сковорода 29 жовтня 1794 в с. Іванівці, що на Харківщиною. Сковорода - автор літературних і філософських творів. Їх ідейний зміст підпорядкований пошуком сенсу життя людини та визначенню шляхів до щастя. Розуміючи філософію як науку життя, письменник, аби найточніше висловлює свої погляди, поступово переходить від літературних до філософських жанрів діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр.., А в 80-х об'єднав раніше створені поезії у збірку «Сад божественних пісень».Аналіз байки «Чиж і Щиглик».У даній байці розповідається, про те як зустрілись Чиж і щойно вилиті вший на волю щиглик.Щиглик розповідає, що на волю його відпустив турок який викупив на базарі. Тоді Щиглик розповів, що у неволю його привело, бажання мати солодкий харч та гарну клітку. Але щиглик зрозумів науку. Аналіз байки «Дві Курки» Якось зустрілись дві курки домашя ідика.Домашня поцікавилась вхатньої, як та виживає у лісі. Дика сказада, що уміє літати, це дуже насмішило і здивувао Хатню, адже кури лі тати не вміють. Мораль, що потрібно старатись здійснювати те , що вважають неможливим.

2. Марійка Підгірянка – автор поетичних творів. Життєвий шлях та літературна спадщина у колі дитячого читання. Жанрово-тематичний аналіз поетичних творів.Марійка Підгірянка — псевдонім Марії Омелянівни Ленерт-Домбровської, української поетеси, яка народилася 29березня 1881р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого. В 1900р. закінчила вчительську семінарію, потім працювала у школі. Померла 20 травня 1963р., похована уЛьвові. Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904р. в періодичних виданнях. Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла1908р. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Вірші "Прогулянка", "Верховина", "Ганнусина пісенька", "Смерічка", "Ліс", "Пробудилася бриндушка", "Гостинна хата", "Хлопчик і ластівка", "Розмова з місяцем. Основні мотиви віршів М. Підгірянки до 1939р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування крас ирідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, їївірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки»,«Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Виступала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана в 1919р. Події у творі — це одна з сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час першої світової війни,коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах з голоду і від епідемій.Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці,подану в жанрі голосінь, складають 12пісень. У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з'являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Київа видали маленькі збірочки для дітей «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».

3. Ф.Рабле- представник французького Відродження. Проблеми моралі, педагогіки, науки у романі «Гаргантюа і Пантагрюель»(адаптована версія для дитячого читання)Франсуа Рабле, 1494-1553 рр.., Французький письменник-гуманіст, монах, лікар і ботанік.Народився поблизу міста Шинона в сім'ї заможного землевласника, який займався юридичною практикою. Близько 1510 став послушником у францисканському монастирі, де в 1521 р. прийняв постриг.У 1524 р. молодий освічений монах накликав на себе підозри в прихильності до єресі - в його келії виявили книги на грецькій мові.. В результаті Рабле довелося перебратися в бенедиктинський монастир, статут якого був менш суворий до подібних речей.У 1530 р. він зовсім склав з себе сан і відправився вчитися медицині в університет міста МонпельєУ Монпельє Рабле зійшовся з місцевою вдовою, яка народила йому двох дітей (були визнані закононародженими з благословення Папи Римського в 1540 р.).У 1536 р. колишньому ченцеві дали дозвіл стати священиком. Рік потому Рабле отримав ступінь доктора медицини і почав читати лекції в університеті. Надалі він зробився особистим лікарем одного з французьких кардиналів і до кінця життя користувався заступництвом високопоставлених осіб.Головною справою життя Рабле стала літературна діяльність. У 1532 р. він, в наслідування народному романом про велетня Гаргантюа, написав першу книгу епопеї «Гаргантюа і Пантагрюель», опубліковану під псевдонімом Алькофрібас Назье.Три наступні книги роману вийшли в світ у 1534-1552 рр.. Сорбонна і паризький парламент засудили твір за непристойність і звинуватили автора в єресі. Але народ зустрів твір про пригоди велетнів - мудрих правителів, неймовірно сильних і ненажерливих, із захопленням. Твір Рабле являє собою своєрідну енциклопедію сміху, повну їдкої сатири на адресу мракобісся і дурості.Заключна частина роману вийшла вже після смерті письменника - в 1564 р. (Передбачається, що за матеріалами Рабле її написав один з його учнів).Помер 9 квітня 1553 в Парижі.