4. Методологія економічної теорії

Методологія економічної теорії - наука про методи пізнання госпо­дарського життя, економічних явищ. Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності економічна теорія з'ясовує функціонування і подальший розвиток тієї чи іншої економічної системи.

Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження. Останні є лише спеціальними інструментами, сукупністю способів і прийомів вивчення предмета дослідження.

Одним із найважливіших спеціальних прийомів досліджень в еконо­мічній теорії є метод наукової абстракції (відокремлювання, неврахування). Він полягає у виділенні найістотніших сторін процесу, що вивчається, абстраіуванні, неврахуванні усього другорядного, випадкового, наносного, тобто того, що не становить суті питання, що розглядається.

Як і будь-яка наука, теоретична економіка застосовує емпіричний метод (грунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника), а також методи індукції (виведення економічних закономірностей із фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності всього явища) і дедукції (аналіз на основі сходження від загального явища до його окремих сторін), логічної абстракції (уявного виділення найістотніших сторін явища і ігнорування неістотних його ознак і сходження в аналізі від абстрактного або теоретичного до конкретного).

Сучасна економічна теорія широко застосовує мікроекономічний і мак-роскономічний аналіз, моделює економічні явища і прогнозує їх розвиток. При цьому широко використовуються математичні, графічні і статистичні методи аналізу. Методи економічних досліджень дають змогу виявити категорії, закони і принципи економічної теорії.

5. Економічні категорії, закони і принципи

Логічні теоретичні поняття, що відображають найзагальніші й істотні сторони господарського життя суспільства, називають економічними категоріями. Економічними категоріями є, зокрема, ціна, гроші, попит, пропозиція, кредит, власність, ринок, заробітна плата, прибуток, витрати та багато інших. Безліч економічних категорій поділяються на загальні категорії (характеризують економічні явища в усіх економічних системах) і специфічні категорії (характеризують сторони, господарського життя окремої еконо­мічної системи). Зокрема, такі категорії, як "потреба", "ресурс", "вироб­ництво", "споживання" належать до загальних категорій, а категорії: "товар", "капітал", "ринок", "конкуренція" є специфічними, адже характеризують лише ринкову економіку.

Щоб дати визначення економічного закону, звернемось до визначення Г. Гегеля (у книзі "Філософія права"): закон - стійке, тривке явище, котре багаторазово повторюється, це вираз внутрішнього, суттєвого, необхідного, причинно-наслідкового, постійного, загального, якісного і кількісного взаємо­зв'язку (відношення), властивого даному явищу чи процесу. Не можна ототож­нювати економічні закони із законами природи; вони мають істотні і принципові відмінності: історичний характер; діють лише як панівна тенденція, а не як фатум; економічні закони часто прокладають собі дорогу, зустрічаючи сильну протидію з боку віджилих сил суспільства; їх можна не враховувати, але не можна заборонити.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка містить різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремій економічній системі) економічні закони.

Економічні принципи - це, як і закони, узагальнення, але, на відміну від законів, вони містять значні припущення, усереднення, с менш обов'язковими, ніж закони, вказуючи на загальні тенденції економічного розвитку. Еконо­мічні категорії, закони і принципи є засобами пізнання економічних явищ і процесів. Віднайшовши і дослідивши категорії, закони і принципи певної економічної системи, можна пізнати її сутність, закономірності і тенденції розвитку, спрогнозувати зміни, застосувати певну економічну політику.