2. Безробіття, його причини та види. Втрати від безробіття

Ринок праці є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями національної економіки з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників.

Головними елементами ринку праці є попит , пропозиція, ціна робочої сили. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою загальної потреби на робочу силу для випуску продукції, які забезпечені реальними робочими місцями. Пропозиція робочої сили - це працездатне населення, яке пропонує свою робочу силу за кожного рівня заробітної плати. Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів, зокрема, рівнем за­робітної плати, освіти, профспілкового захисту, характером і змістом праці, податковою системою тощо.

Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими і безробітними.

Зайняте населення - це люди, які виконують будь-яку оплачувану ро­боту, а також ті, хто мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, відпустку тощо. Зайняте населення є активною частиною трудових ресурсів, яка задіяна у суспільному виробництві.

Крім зайнятих в структурі працездатного населення виділяють безробіт­них і добровільно не працюючих (незайнятих).

Безробітні — це громадяни, які не мають роботи, але активно шукають або очікують її і здатні приступити до неї. Згідно з Законом України "Про зайнятість населення", безробітними вважаються працездатні громадяни, які з не залежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність роботи та зареєстро­вані у державній службі зайнятості.

Незайняті — це люди, що не працюють і не шукають роботу за певного рівня заробітної плати. Це частина дорослого населення, що навчається, є надто хворими, щоб працювати, або не потребує роботи у зв'язку з наявністю інших джерел для існування, пенсіонери.

Безробіття відображає економічні відносини щодо вимушеної незай­нятості працездатного населення. Чисельність безробітних у загальній чисельності робочої сили відображає рівень безробіття:

(11.1)

Робоча сила - це сума зайнятих та безробітних громадян. Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють декілька його видів.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок зміни робочого місця на краще, у зв'язку з переїздом з однієї місцевості до іншої та закінченням навчального закладу. Це "добровільне" безробіття, оскільки виникає з іні­ціативи самих працівників. Структурне безробіття спричинене структур­ними зрушеннями в економіці, закриттям старих підприємств і виробництв. У результаті змінюється попит на окремі професії і фахи та пропозиція робочої сили щодо них. Циклічне безробіття - це вивільнення робочої сили, вик­ликане загальним спадом виробництва внаслідок циклічних коливань. Масш­таби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час кризи.

У ринковій економіці в силу її динамізму обов'язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття, за якої досягається довготривала рівновага, коли темпи інфляції дорівнюють очікуваному темпу зростання цін. Вважається, що наявність структурного і фрикційного безробіття є передумовою для розвитку економіки. Повна зайнятість визначається як зайнятість, що становить менше 100 % робочої сили. Тому фрикційне та структурне безробіття називають природним безро­біттям. Вважається, що в розвинених країнах рівень природного безробіття становить 5-6%. За умов, коли фактичний рівень безробіття дорівнює природному безробіттю, фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП. Потенційний ВВП — це максимальний його рівень, що може підтримуватись за певної технології, повної зайнятості, без прискорення інфляції.

Економічні втрати і наслідки безробіття

За наявності циклічного безробіття в економіці виникають певні втрати. Американський вчений А. Оукен виявив залежність, названу законом Оукена, за якою кожен відсоток циклічного безробіття викликає 2,5% відставання фактичного ВВП від його потенційного рівня.

Поряд з економічними втратами безробіття має негативні соціальні і психологічні наслідки, а саме: відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення; втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження зарплати чи нові звільнення; погіршення фізичного і психологічного стану робітників; падіння моральних основ; громадська і політична напруга в суспільстві.

3. Інфляція, її види та наслідки

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Інфляція вимірюється за допомогою індексів цін. Індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

Темп інфляції показує, прискорилась чи уповільнилась інфляція за певний період і визначається за формулою:

(11.2)

де - індекс цін у поточному періоді; - індекс цін у попередньому періоді.

Протилежним до інфляції є явище дефляції, яка спостерігається тоді, коли загальний рівень цін знижується ,

Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція має місце тоді, коли річний приріст цін становить до 10%. За такої інфляції ціни відносно стабільні, вона не має негативних наслідків і не с відчутною для економічних суб'єктів; люди продовжують заощаджувати гроші. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли ціни зростають на 20. 50.100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей, а перетворює їх на товари. Ринки капіталів звужуються, а внутрішні інвестиції скорочуються. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція характеризується зростанням цін на тисячі, десятки тисяч і більше відсотків за рік. Усі прагнуть при цьому позбутися грошей. Гроші по­чинають втрачати здатність виконувати свої функції. Вона означає еконо­мічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільне - політичне безладдя.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють Інфляцію попиту і інфляцію витрат (пропозиції).

Інфляція попиту виникає тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб врівноважити попит і пропозицію. Виробництво не може швидко зреагувати на надлишковий попит збільшенням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені, тому зростають ціни.

Інфляція пропозиції (витрат) спостерігається тоді, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції. Це інфляція з боку пропозиції, яка означає ріст витрат виробництва, що випереджає ріст реального доходу і продуктивності праці. Збільшення витрат на виробництво одиниці продукції зменшує прибутки та обсяги виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті пропозиція товарів зменшується, а рівень цін підвищується. Ціни при цьому зростають через зростання цін на сировину, паливо, енергоресурси або коли номінальна зарплата зростає швидше, ніж рівень продуктивності праці.

Крім того, інфляцію поділяють на передбачену — яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів, і непередбачену, коли вона є несподіваною для економічних суб'єктів, наслідком незапланованих змін в сукупному попиті і сукупній пропозиції. З іншого боку, інфляція буває збалансованою, в процесі якої відносні ціни не змінюються, і незбалан-сованою, яка супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є: зниження реальних доходів населення; перерозподіл доходу і багатства між різними верствами населення; між дебіторами і кредиторами; знецінення фінансових активів із фіксованим доходом; зниження мотивації до інвестування довго­строкових програм; спотворення відносних цін та обсягів виробництва різних товарів; прискорення матеріалізації грошей; зниження мотивації до праці; підрив управлінського механізму економіки (знижується ефективність інструментів державного регулювання, а часом навіть інфляція робить недоцільним їх використання).

Взаємозалежність між безробіттям та інфляцією одержала своє наукове узагальнення у вигляді кривої Філліпса, який виявив обернений зв'язок між безробіттям і змінами в номінальній зарплаті і цінами, тобто інфляцією, що справедливо лише для короткотермінового періоду.

Рис. 11.2. Крива Філліпса для короткотермінового періоду

Ця крива відображає підхід, згідно з яким країна може мати нижчу норму безробіття, якщо є бажання заплатити таку ціну, як вищий темп Інфляції.

Економічну ситуацію, в якій високий рівень безробіття супроводжується високим сталим темпом інфляції, називають стагфляцією,